Церква норашен в тбилиси
Адреса: Грузия м.Тбілісі вулиця Леселідзе.Телефон: +995 322184539Сьогодні цільові екскурсії до церкви Норашен не проводяться, але об`єкт включений в екскурсійні програми подостопрімечательностям міста Тбілісі. Автобуси зупиняються біля церкви, гіди в декількох словахпередают історію споруди.
На території Грузії знаходиться безліч церков, Норашен одна з не багатьох сьогодні вціліла церква - маленька частинка Вірменії на грузинських землях. У народі відома як, церква Благовіщення Богородиці. Розташована в Тбілісі по вул. Леселідзе, недалеко від Сіоні - грузинської православної церкви.
Чи не проста історія Норашан
У 1467 церкву збудував етнічний вірменин Садат, в пам`ять про свою сім`ю, але вона прийшла в занепад. Через два століття її відреставрував вірменський князь, купол привезли з Вірменії, над яким трудився відомий майстер Петрос. За всю історію реставраційні роботи проводилися п`ять разів, дати згадуються в описі церков, споруджених на території Грузії (1650, 1795, 1808, 1875 і 1903 роках).
На початку 90-х була зроблена спроба перетворити Норашен в національну православну церкву, така доля спіткала більшості святинь Вірменії. Були вилучені церковні архіви, планувалося, якщо і не націоналізувати, то просто зруйнувати. До речі ця доля спіткала найвищу святиню - Сурб Аветаран (висота 40 метрів, зруйнована в 1989 г.).
Після останньої реконструкції пройшло вже сто років. За цей час не проводилися ніякі будівельні роботи, але храм зберігається в задовільному стані. З боку нагадує будову схоже на католицький костел, фасади виконані арками створюють вид купольної базиліки. Із західного боку видніється дзвіниця. Внутрішній інтер`єр виконаний фресками відомих художників Овнатанянов. У дворі були поховані відомі в Вірменії особистості.
Церкви Норашен довелося натерпітися в Радянські часи. У післяреволюційні роки її двічі намагалися зруйнувати, один раз через будівництво нової вулиці, другий через релігійних поглядів в СРСР. У роки Великої Вітчизняної війни в приміщенні обладнали архів, який проіснував до 1990 р
Самі буремні роки церква пережила з моменту незалежності країни, спочатку дев`яностих релігійним будовам почали повертати їх статус. У цей момент вірменська громада звернулася до виконавчого комітету Кіровського району міста Тбілісі, з проханням відновити в храмі богослужіння. На що була отримана категоричну відмову, мотивовану тим, що всі історичні пам`ятники належать Міністерству культури Грузії, і тільки там можуть приймати рішення з даного питання. Звичайно ж черговий запит пішов до Міністерства культури, після деяких роздумів відповіли, позитивне рішення буде після надання доказів, що церква дійсно побудована вірменами і протягом багатьох років належала їх громаді. Докази негайно були зібрані, знайшли очевидців проживають в 1916 р Також про вірменську приналежності свідчило різноманітне оформлення в інтер`єрі, аж до епіграфіки, нанесеної Садатом.
Але незважаючи на це, грузинська влада прикладали максимум зусиль, щоб перетворити храм в православну грузинську церкву. Пік припадає на 1995 р були викрадені книги з приміщення, зберігалися близько ста років. Не раз робилися спроби зруйнувати будівлю, але до дивним збігом обставин в останній момент все скасовувалося.
Грузинська сторона регулярно вживала заходів щодо націоналізації будівлі, і тільки в лютому 1995-го відбулося перше богослужіння грузинською православної церкви. На що була блискавичний відповідь вірменських архієпископів, які особисто відвідали Тбілісі, зустрівшись з патріархом Ілією II (Святіший і Блаженніший Католикос-Патріарх Грузії), в результаті було досягнуто згоди про закриття церкви. Остаточно доля будови тоді не наважувалася, даний результат і так був величезним проривом в боротьбі за духовну спадщину країни.
За кілька днів до візиту архієпископів з Вірменії, були знищені написи різних майстрів, що служили доказом приналежності вірменській стороні. Це написи майстра виготовив купол, а також настінні фрески та інші вірменські написи. Після чого настало затишшя, ніякої активності навколо храму не спостерігалося цілих 10 років. І тільки в середині 2000-х рр. знищення історичних фактів приналежності церкви продовжилося. На територію храму були перенесені надгробні камені з невідомих поховань, а вірменські в свою чергу зникли. Грузинське духовенство з усіх сил намагається довести, що Норашен - це невід`ємна частина православної церкви народу Грузії.
Норашан в наші дні
Тільки в жовтні 2014 року було запроваджено рішення, яке не могли знайти стільки років: була 
створено комісію на рівні уряду. Яка приступила до пошуку вирішення проблеми, яка хвилює обидві сторони. Паралельно почалися будівельні роботи по зміцненню стін. Відповідальність за відновлення, включаючи фінансові питання, взяла на себе вірменська громада в Грузії.
Норашен - це єдина церква, яка зможе уникнути долі багатьох інших храмів в Грузії, і не тільки вірменських. Адже не одна духовна святиня була просто зруйнована. Така доля спіткала безліч історичних пам`ятників належать Лютеранської та Римо-Католицької церкви.
Початок укріплювальних робіт свідчить про величезний прорив в холодному безпрецедентному спорі двох духовенства. І це перша звісточка того, що історична пам`ятка, не важливо в якому вигляді, буде збережена для наших нащадків. Адже історія, незважаючи якої країни, в кінцевому підсумку зачіпає кожного з нас, це надбання людини і людяності в загальному.
Будівельні роботи дозволять історичному і духовному пам`ятника збережеться в такому вигляді мінімум 50-100 років. Стіни укріплені спеціальними пристосуваннями по периметру. Також укріплений фундемент і відреставрована опалубка. А що стосується внутрішнього інтер`єру, ніяких робіт по відновленню проводитися не буде, принаймні до остаточного рішення з даного питання.
