Геополітика інвестиційних процесів
Сучасний світ «глобалізації - це світ все більше нерівного розподілу ресурсів, життєвих благ і шансів виживання народів і людини, розмитих і одночасно дуже неврівноважених між собою сил і влади. Крім того, глобалізація - це світ чітко виражених конфліктних культурних і ідеологічних відносин. Глобалізація обумовлена різко зросла після закінчення холодної війни взаимосвязанностью світу, інформаційною революцією, розвитком світових телекомунікацій і цифрових електронних мереж.
Розвиток новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій внесло суб`єктивні зміни в глобальну економіку і політику. Вони грають все більш зростаючу роль в якісній зміні міжнародних зв`язків, зокрема розширюють можливості підпорядкування розкиданих по багатьом регіонам підприємств прямого контролю, сконцентрованому в одному місці комп`ютеризованого проектування і виробництва, а гнучкі виробничі системи дозволяють скоротити виробниче обладнання та забезпечують налагодження серійного виробництва.
Поєднання цих елементів дозволяє здійснити децентралізоване виробництво з централізованим фінансовим транснаціональним контролем. Інтернаціоналізація виробництва вже сама по собі сприяє збільшенню торгівлі, руху капіталів, а інноваційні комунікації полегшують долати відстані. Прямі замовлення з віддалених джерел ресурсів і низькі транспортні витрати сприяють розвитку комерційної торгівлі, а удосконалення комунікації - подальшого розширення обміну послуг.
Синергетична сутність інформаційних і телекомунікаційних технологій і зростаюче тягар витрат на дослідження і розробки сприяють збільшенню ролі багатонаціональних і транснаціональних компаній у світовій економіці. Такі тенденції заохочують різні комбінації організації виробництв і економічної діяльності в цілому, зокрема злиття різних фірм без урахування національних кордонів, але з урахуванням найбільш вигідних умов їх діяльності.
Одночасно країнові і регіональні характеристики стають найважливішим фактором розвитку економіки і залучення фінансового капіталу. У зв`язку з формуванням ТНК і розширенням отверточних виробництв в третіх країнах посилюються тенденції деконцентрації виробництва. В результаті зростає роль транспортних засобів у виробничо-технологічному та економічних циклах.
Для країн стають загальними проблеми збільшення пропускної здатності наявних транспортних систем, питання оподаткування, митних зборів, різних економічних і інших обмежень по шляху проходження товару і капіталу. У зв`язку з швидким розвитком засобів транспорту і комунікаційних систем все більш раціонально вдається вирішувати проблему географічних просторів, а самі простору перестають бути вакуумними зонами, включаються у виробничий цикл і світову економіку. Все менше і менше територій планети, так чи інакше, не включене в світове господарство.
Існує полярні думки з приводу перспектив подальшого існування держави як форми організації просторів і економіки.
Як зазначає німецький вчений Г.Мауль, «в світі глобалізації держави можуть або знищитися, або розвинути під її натиском певні аналогії. Однак інші дослідники звертають увагу, що існують і позитивні приклади пристосування держави до глобалізації.
В принципі можна говорити, що національна держава має шанс на успіх в епоху глобалізації, якщо вибирає стратегію співпраці, взаємодії з іншими державами та міжнародними організаціями, а також стратегію інтеграції. Така стратегія дає можливість використовувати свої ресурси в кооперації з ресурсами сусідніх країн і регіону в цілому, залучати ресурси світового рівня.
Особливо перспективною формою співпраці можна вважати розвиток міжнародних політичних мереж за участю економічних і фінансових інститутів, які інтегрують різні території з «одним» економічним інтересом і при єдиній системі управління.
У цьому контексті особливого значення набуває пошук Росією своєї моделі розвитку з урахуванням процесів глобалізації, інтеграції та регіоналізації світу. Зазначені процеси розмивають кордони між внутрішньою і зовнішньою сферою діяльності держави, між її внутрішньою і зовнішньою політикою. Якщо не враховується зовнішня ситуація, то які б не приймалися зусилля по формуванню національної стратегії розвитку, вони спростовуються всесвітніми глобальними процесами в тій чи іншій сфері життєдіяльності.
У глобальних масштабах стрімко набирає силу процес економізації зовнішньої політики. Центральним пріоритетом світового розвитку стає геоекономіка або економіка географічних просторів і транспортних комунікацій, яка визначає сьогодні вигляд світової системи.
Еволюція капіталістичної економіки веде до її структуризації, яка витікає з розвитку промислового сектора світового господарства, і утворення фінансового капіталу як самостійного виду підприємницької діяльності, тобто фінансовий капітал став ринковим товаром і одночасно найважливішим механізмом міжнародної геополітики.
Так, пожвавлення інвестиційних потоків відбулося в державах Центральної Азії в зв`язку з початком проведення антитерористичної операції в Афганістані. У свою чергу ряд країн, наприклад Азербайджан і Грузія, розраховували на залучення інвестицій як плату за підтримку антиіракської коаліції.
Очікуються великі інвестиції в Ірак і Кувейт після закінчення військових дій США в Іраку. З іншого боку, в результаті терактів в США загальний світовий обсяг інвестицій скоротився в 2001 р в порівнянні з попереднім роком.
Тобто надання кредитів і інвестицій обумовлюється політичним кліматом в країні і регіоні, а також дотриманням політичної лояльності до держави-експортера інвестиції. Слід враховувати, що кредитування проектів здійснюється великими промисловими і фінансовими структурами, нерідко за підтримки, опіки та гарантії відповідних держав і міждержавних угод.
Таким чином, виробництво і капітал стали жити щодо власним життям, не бути жорстко пов`язані між собою походженням. Те й інше може територіально переміщатися в пошуках кращих умов для свого розширеного відтворення. Цей процес набирає силу, коли світова економіка насичується високими технологіями, які потребують як великих вкладень фінансових коштів (інвестицій), так і дають можливість швидко переміщати капітал.
Створювані мережі глобалізації пронизують національні держави і їх національні економіки, регіони і сформовані ринки товарів, послуг і капіталів.
Глобалізація проявляється і в тісному переплетенні економічних і політичних процесів між собою. Інвестиційні процеси як форма руху капіталу є прояв внутрішнього саморозвитку світової капіталістичної економіки і ринку товарів. В ході еволюції і розвитку ринкових відносин виникали все нові і нові товари і субсистема. Так сталося з грошима і ростовщическим капіталом. Вони, народившись під покровом національного або локального ринку, розширивши його до розмірів країни, регіону і світу, самі стали товаром, утворивши поступово свій особливий глобальний ринок і щодо самодостатній процес світового рівня, розвитку якого посприяли глобалізація та Інтернет.
Розглядаючи теоретичні підходи, дослідники звертають увагу на те, що політично підтримувана регіональна інтеграція компенсує слабкі сторони національної економіки та її прогалини, а також дефіцит сировини і капіталу, робочої сили, незручне географічне положення і т.д. Стверджується, що інтеграція сприяє зростанню обсягів і спеціалізації виробництва та розвитку нових технологій, а також товарної диференціації і ємності ринку. Як правило, посилання робляться саме на результати європейської інтеграції.
Безумовно, що європейський досвід ще не настільки переконливий. Але слід враховувати часовий чинник і відповідний етап інтеграційних процесів. В ході інтеграції в цьому регіоні виникають нові проблеми і цілком очікувані кризи в політиці, економіці та в відносинам між державами з тих чи інших питань.
Продовження ...
