Політика і система франкофонії в епоху глобалізації
Сьогодні на французькій мові говорять, пишуть і читають у всьому світі близько 220 млн.чол. У 32-х державах він є офіційною державною мовою. Вчать французьку мову на планеті 116 млн. Чол .: 44% - в Тропічній Африці, 23,4% - в Європі, 22,6% - в Північній Африці і на Середньому Сході, 8% - в Америці і Карибському басейні і 2% - в Азії і Океанії. Французька мова як іноземна викладається на всіх п`яти континентах.
Коло інтересів Міжнародної організації франкофонії досить широкий. Турботи МОФ поширюються - від збереження сфери впливу, допомоги в розвитку, захисту французької мови та до врегулювання регіональних конфліктів і просування демократії в світі. 40% бюджету системи франкофонії забезпечує її природний лідер - Франція. Питання про сучасний статус французької мови в світі, звичайно ж, хворобливий для франкофонів. На жаль, мова Бальзака і Стендаля поступово здає свої світові позиції. На фрунцузском мовою здійснюють навчання і провідні вузи світу, тому
Зміст
Доводиться визнати, що французька мова сьогодні далеко не перший на планеті, а точніше кажучи - дев`ятий, після китайського, іспанської, англійської, гінді, арабського, португальського і російського. Однак його вплив на все більш глобальному світі ще дуже багато.
Оскільки спочатку в основу політики франкофонії була покладена ідея захисту і поширення французької мови, у Франції, ще в 1966 році, був створений Вищий комітет з аналогічною назвою і призначенням. У 1975 році його діяльність знайшла міцну конституційну основу - був прийнятий найперший закон про вживання французької мови. Однак організаційне початок нової політики франкофонії в самій Франції було покладено декретом уряду соціалістів тільки в жовтні 1982 року, а в 1984 році були сформовані відповідні центральні установи: Вища рада франкофонії під головуванням президента Республіки, Генеральний комісаріат французької мови (практичні заходи, співпраця) і Консультативний комітет з французької мови. Організаційні заходи з нарощування динамічною політики франкофонії були підкріплені матеріально.
За короткий період між першою Зустріччю на вищому рівні по франкофонії і третьої сесією Вищої Ради франкофонії уряд Ж. Ширака встигло прийняти цілу серію рішень, що мали згодом не менше практичне значення для розвитку франкофонії, ніж оргмери, прийняті соціалістами в попередні два-три роки. Серед таких слід виділити, зокрема, рішення про введення випускного іспиту в середній школі за фахом «франкофонія», створення міжнародного банку лінгвістичних і медичних даних на базі французької мови, випуск енциклопедичного словника з інформатики, початок спільного виробництва комп`ютерних програм на французькій мові і широкої комп`ютеризації шкіл.
На основі ідей і пропозицій, вироблених Вищою радою Франкофонії, весь проміжок між першою і другою зустріч-ми на вищому рівні було відзначено зусиллями Франції по створенню свого роду франкомовної конфедерації, яка в ідеологи-зації і технологічно до рівня могла б успішно протистояти в основному англомовному та почасти іспаномовного світу. Суть наполегливо і колективно виробляти політики полягала в прагненні до максимального з`єднанню культурного, економічного і технологічного потенціалу відповідних країн. У Квебеку було розглянуто весь комплекс проблем франкофонії і її «фірмовим знаком», згідно з її ідеологам того часу, мав стати гуманізм.
Відео: Дні франкофонії в Україні
Характерно, що обидва французьких керівника того часу - президент-соціаліст Ф. Міттеран, і прем`єр-міністр, голліст Ж. Ширак - виявилися єдині щодо чергової зустрічі глав франкомовних держав і урядів: обидва, хоча і порізно, вирушили в Квебек і взяли діяльну участь у Зустрічі. Виступаючи на відкритті Зустрічі, Ф. Міттеран гранично ясно розкрив сенс, який він сам і його оточення вкладали в поняття франкофонії, представляючи її як свого роду альтернативу «політиці блоків».
Найперша з великих реформ складових частин міжнародної системи франкофонії, покликана усунути їх дублювання, була зроблена ще в 1991 році на четвертій Зустрічі глав держав і урядів франкомовних країн, що відбулася вдруге в Парижі. Тоді був заснований керівний багатосторонній орган зустрічей на вищому рівні - Постійна рада (Conseil permanent), а практична розробка основних напрямків політики було покладено на Конференцію міністрів (Conference ministerielle). Але вирішальний поворот стався на шостий Зустрічі на вищому рівні, що проходила в Котону (Бенін) в 1995 році, коли було вирішено створити спільний Генеральний секретаріат франкофонії.
Відео: Кінофестиваль Франкофонії з 23 по 26 березня 2017 в Москві
На сьомий Зустрічі на вищому рівні в Ханої в листопаді 1997 року АCCT було перетворено в Міжурядова агентство франкофонії, був прийнятий перший Статут франкофонії і Генеральним секретарем був обраний колишній Генсек ООН Б. Бутрос-Галі.
На восьмий Зустрічі на вищому рівні, що проходила в Монктоні (Канада) в 1999 році, двома головним темами обговорення стали молодіжна політика та питання прав людини, правової держави і демократії. А з урахуванням майбутніх переговорів СОТ в Сі-Еттлі учасники твердо висловилися на підтримку політики культурного розмаїття.
На дев`ятій Зустрічі на вищому рівні, що проходила в жовтні 2002 року в Бейруті, Генеральним секретарем МОФ було обрано колишнього президент Сенегалу Абду Діуф. Йому, в добавок до керівництва Постійним радою Франкофонії, були передані кермо управління її головним концептуальним органом - Вищою радою Франкофонії, які перебували з моменту свого створення в 1984 році під безпосереднім контролем президента Французької Республіки. Процес консолідації міжнародної системи франкофонії завершився після того, як на десятій Зустрічі на вищому рівні, що проходила в листопаді 2004 року в Уагадугу, був прийнятий проект нового Статуту (Хартії) МОФ. Глобальне покликання нової Організації відразу ж підкріпилося приєднанням до неї в якості оглядачів цілої групи нефранкомовних країн - Австрії, Вірменії, Угорщини, Грузії та Хорватії, а в якості асоційованих членів-Андорри і Греції.
У вересні 2006 року на одинадцятій Конференції глав держав і урядів франкомовних країн, що проходила в Бухаресті, до МОФ приєдналися ще кілька європейських країн - Андорра, Македонія, Греція та Албанія - як повноправні члени, Кіпр - в якості асоційованого члена, а також Сербія і Україна - в якості спостерігачів. Тоді ж Абду Діуф був обраний на новий чотирирічний термін Генеральним секретарем МОФ.
Передостання, дванадцята за рахунком, Зустріч (Конференція) на вищому рівні відбулася в Квебеку в жовтні 2008 року за участю глав 69 держав і урядів і обговорювала питання співпраці між розвиненими і країнами, що розвиваються в умовах світової економічної та фінансової кризи. Крім цього на зустрічі знову обговорювалися питання захисту французької мови та зміцнення демократії.
З усього вищесказаного випливає, що протягом останніх 25 років політика, що проводиться Францією в області франкофонії, залишалася об`єктом пильної уваги правлячих кіл при всіх змінювали один одного президентах країни. Однією з останніх культурних акцій, що минає президента Франції Жака Ширака стало проведення з березня по жовтень 2006 року, спільно з МОФ, в 120 містах країни багатоформатний Фестивалю франкомовної культури і мистецтва за участю більше 2000 артистів з 63 країн. Обраний у 2007 році президент Ніколя Саркозі, вже вніс корективи в «особливу» культурну політику Франції, поки що не дав приводу говорити про відхід від традиційного курсу в області франкофонії. При ньому збереглися і активно діють всі офіційні інститути франкофонії.
Отже, порівняно недавно, на міжнародній арені остаточно утвердилася нова велика багатостороння організація і було досягнуто омріяну єдність світової системи франкофонії. Щорічно 20 березня в усьому світі відзначається «Міжнародний день франкофонії». Важливими складовими частинами цієї системи, поряд з її основними керівними органами, є Єдиний Багатосторонній Фонд (FMU), Парламентська Асамблея Франкофонії (APF), Університетське агентство франкофонії (AUF), Діловий форум (FFA), Союз франкомовної преси (UPF), Міжнародна асоціація франкомовних мерів (AIMF) і ін. В умовах глобалізації МОФ докладає особливих зусиль для координації своїх дій з ООН і особливо з Радою з прав людини.
В рамках ЄС МОФ стежить за прилученням до французької мови нових країн-членів зі Східної та Центральної Європи і організовує для них в Брюсселі спеціальні мовні курси. До останнього часу Франція залишалася основним спонсором МОФ і її програм - 11,5 млн. Євро в 2005 році або 40,2% бюджету. За нею слідували Канада, франкомовна Бельгія і Швейцарія.
