Інші сша: агонія племені лакота
Народ Лакота в цифрах і фактах
СМЕРТНІСТЬ:
- середня тривалість життя народу Лакота менше 44 років, найнижчий показник в світі;
- показник смертності є найвищим в Сполучених Штатах, рівень дитячої смертності в 5 разів перевищує среднеамеріканскую, при цьому помирає кожен четвертий немовля;
- Туберкульоз, поліомеліт, гіпертонія, діабет поширені повсюдно, а рак внаслідок близькості уранових рудників вже знаходиться в стадії епідемії;
- Підлітковий рівень самогубств на 150% вище, ніж середній американський.
БІДНІСТЬ:
- Середній дохід становить від $ 2600 до $ 3500 в рік;
- 97% народу Лакота живуть за межею бідності.
БЕЗРОБІТТЯ:
- Рівень безробіття 85%.
- Літні вмирають від переохолодження взимку;
- В 1/3 будинків не вистачає чистої води, в 40% відсутня електрика;
- 60% сімей не мають телефонного зв`язку;
- 60% житлового фонду заражено потенційно смертельної чорною пліснявою;
- В одному двокімнатному будинку живе в середньому 17 осіб.
АЛКОГОЛІЗМ:
- Алкоголізм торкнувся 9 з 10 сімей.
ПІД ЗАГРОЗОЮ КУЛЬТУРА:
- Тільки 14% населення Лакота може говорити на мові Лакота;
- Сьогодні середній вік вільно говорить на Лакота становить 65 років;
- Мова Лакота знаходиться під загрозою зникнення;
- Народ Лакота не має права вчити в школах свою мову.
Республіка Лакота
Республіка Лакота проголошена 17 грудня 2007 року індіанським активістом Расселом Мінс (Russell Means) і декількома його прихильниками. Під час проголошення було оголошено про розірвання договорів між народом Лакота і федеральним урядом США, направлення повідомлення про це в Держдепартамент США. У період з 17 по 19 грудня п. Н. Делегація Свободи Лакота звернулася з проханням про визнання незалежності в посольства ряду країн: Чилі, Болівії, Венесуели і ПАР. Також було заявлено про відмову від громадянства США і повне звільнення від податків всіх, хто визнає себе громадянином Республіки Лакота.
Республіка замислюється Мінс по принципу союзу громад, які об`єднані на основі консенсусу між ними. Кожна громада в такому проекті буде володіти своїми загонами правопорядку, суддями і радою виборних.
Республіка замислюється Мінс по принципу союзу громад, які об`єднані на основі консенсусу між ними. Кожна громада в такому проекті буде володіти своїми загонами правопорядку, суддями і радою виборних.
Республіка Лакота від чисто віртуального проекту поступово переростає в якусь практичну реальність: на території резервації Пайн-Рідж поблизу ранчо Рассела Мінса завершується будівництво школи «Повного Занурення» (її директором стала дружина Мінса - Перл), в якій будуть використані новітні освітні стандарти в навчанні дітей лакота їх рідної мови та культури, здійснюється експеримент з використання вітряних турбін для отримання дешевої електроенергії, щоб в майбутньому не залежати від американських енергетичних корп орацій, планується масштабне спорудження опалювальних теплиць, що дозволяють отримувати сільськогосподарську продукцію в тому числі і в зимовий період (такі теплиці з успіхом використовуються в умовах Крайньої Півночі на Алясці), з лікарів-добровольців сформована виїзна бригада швидкої медичної допомоги при клініці в Поркьюпайн. Крім цього добровольці з Республіки Лакота періодично беруть участь у проведенні різного роду політичних акцій, спрямованих на підтримку боротьби індіанців за свої права, будь то події навколо будівництва свиноферми на землі Янктон-лакота білими свинарями з Айови, боротьба проти розробки уранового рудника на землях племені Мохок в Тіендінага (Канада) і за видворення збройної поліції з резервації Мохок Акуесасне, проведення Національного Дня рибного лову або протидія блюзнірською висадці американських вертолё ів зі складу авіадивізії "Сьома кавалерія" на священному для лакота братському похованні жертв різанини в Вундед-Ні в 1890 році.
містить масу інформації не тільки про стан справ в самій Республіці Лакота, а й в цілому про боротьбу корінних народів за свої права. Примітно, що в числі прихильників незалежності досить велика кількість не стільки самих індіанців, скільки білих американців, багато з яких навіть добровільно переїжджають на постійне місце проживання на території штатів в передбачуваних межах невизнаної республіки, щоб особистою участю підтримати цей рух за незалежність від США.
У свою чергу, таке активне втручання білих ( «interlopers») в справи Лакота, часом відштовхує від проекту Мінса самих корінних американців, включаючи навіть колишніх палких прихильників проголошення Республіки Лакота.
