Позиція швейцарии в загальноєвропейському інтеграційному процесі
Попередня частина
Відео: Як адаптуватися в Швейцарії?
К1 січня 1967 р були ліквідовані всі митні збори і кількісні обмеження в торгівлі промисловими товарами між країнами-учасницями (крім Португалії). Через рік були ліквідовані мита між ЄАВТ і Фінляндією. До початку 1970-х в ЄАВТ був завершений процес створення зони вільної торгівлі. Вона стала найбільш відомою і значущої з усіх вже побудованих асоціацій вільної торгівлі. Намітилися тенденції до переростання цієї організації в більш розвинені форми інтеграції, зокрема в економічний союз, але ці тенденції не були реалізовані. Однак в 1970 р складу ЄАВТ розширився - в неї увійшла Ісландія. Перед Великою Британією та іншими країнами ЄАВТ постала дилема: або зміцнювати ЄАВТ, або домагатися приєднання до ЄЕС.
Великобританія отримала вигоду від необхідності спільних тарифів для членів ЄАВТ, імпортуючи товари зі Співдружності Націй і продаючи їх іншим членам ЄАВТ. Через швидкого розвитку ЄЕС і рішення зосередитися на єдиній Європі як на торговому партнері (а не на Сполучених Штатах і націях Співдружності) Великобританія знову звернулася з проханням про членство в ЄЕС. Таким чином, вона зробила вибір на користь участі в «Загальному ринку». За нею послідували Данія і Ірландія, економічно тісно пов`язані з Великою Британією і мали з нею договір про торговельної асоціації. Вихід Великобританії і Данії з ЄАВТ в 1972 р помітно послабив цю організацію і змусив учасників, що залишилися шукати шляхи врегулювання економічних відносин з ЄЕС, що є основним торговим партнером країн-членів Асоціації.
Новий генеральний секретар, швед Бенгт Рабеус, який очолював ЄАВТ в 1972-1975 рр., Вів складні переговори з керівництвом ЄЕС. В результаті всі члени ЄАВТ (а також Фінляндія) уклали з ЄЕС угоди про вільну торгівлю промисловими товарами, які вступили в силу в 1973 р На їх основі було здійснено взаємне зниження мит.
Представник Швейцарії Шарль Мюллер очолював ЄАВТ в 1976-1981 рр. Він домігся повного скасування мит між ЄАВТ і ЄЕС з 1 липня 1977 р результаті в Західній Європі була утворена велика зона вільної торгівлі, до складу якої увійшли країни ЄЕС і ЄАВТ. Ш. Мюллер контролював всю роботу по реалізації Стокгольмського угоди. В цілому діяльність ЄАВТ позитивно вплинула на розвиток національної економіки кожної країни-учасниці: збільшився торговельний оборот між ними, підвищилися продуктивність праці і темпи економічного зростання, посилилися позиції країн - членів Асоціації на ринках третіх країн.
Відео: Хокей Росія-Швейцарія ЧС-2016 Огляд
В кінці 70-х - початку 80-х рр. ХХ ст. авторитет Швейцарії в Асоціації був вкрай високий (перш за все зусиллями генерального секретаря Ш. Мюллера). У жовтні-листопаді 1981 р обов`язки генерального секретаря ЄАВТ тимчасово виконував швед Магнус Вальквіст. Потім настала черга представника Норвегії - Пер Клеппе керував організацією в 1981- 1988 рр. Це були роки кризи. Португалія покинула організацію вже в 1985 році заради членства в ЄЕС, незважаючи на існування спеціального фонду ЄАВТ в підтримку економіки даної країни. Зміна керівництва не допомогла. Георг Райш, представник Австрії, був генеральним секретарем ЄАВТ в 1988-1994 рр. Однак його рідна Австрія (разом зі Швецією та Фінляндією, яка стала повноправним членом ЄАВТ тільки в 1986 р) покинула організацію в 1994 році. Вибір знову був зроблений на користь ЄС.
Швейцарія ж залишилася вірна ЄАВТ, і її роль в початкових інститутах Асоціації в зв`язку зі зменшенням значущих членів тільки зростала. З 1994 р генеральним секретарем ЄАВТ працював Кьяртан Йоханнссон, представник Ісландії. У 90-і рр. ХХ ст. держави - члени ЄАВТ уклали угоди про вільну торгівлю з країнами Центральної та Східної Європи, перш за все з Болгарією, Польщею, Румунією, Словаччиною та Чехією. Аналогічні документи були підписані з балтійськими державами. Дані угоди стосувалися торгівлі промисловими товарами та продукцією сільгосп переробки. Їх метою була підтримка реформ в цій частині Європи за допомогою стимулювання торгових зв`язків.
Три країни ЄАВТ стали частиною внутрішнього ринку Європейського союзу через Угоду про Європейський економічний простір (ЄЕП), яка була підписана в 1992 р і вступило в силу в 1994 р У зв`язку з цією Угодою були засновані ще дві організації ЄАВТ: Наглядова орган ЄАВТ і суд ЄАВТ. Штаб-квартира Наглядової органу ЄАВТ знаходиться в Брюсселі (так само як і штаб-квартира Європейської комісії), в той час як Суд ЄАВТ розміщений в Люксембурзі (як і Європейський суд). Однак Швейцарія вирішила піти своїм шляхом і укласти двосторонні угоди з ЄС. В результаті вона не бере участі в діяльності нових органів ЄАВТ. Отже, Швейцарія обрала особливий шлях розвитку: відхилила приєднання до ЄЕП в 1992 р, а в 2001 р відмовилася вступати в ЄС.
21 червня 2001 року на Конференції представників країн ЄАВТ в Вадуці Стокгольмська конвенція про заснування ЄАВТ була переглянута і адаптована до сучасних умов діяльності організації. У новій редакції Конвенція про заснування ЄАВТ містить преамбулу, 18 глав, 59 статей, 1 протокол і 21 додаток. Вадуцка зміни скорегували завдання Асоціації, розширили рамки інтеграції в сфері торгівлі і пересування осіб, послуг, інвестицій, капіталів і платежів, захисту інтелектуальної власності, державних поставок. Була посилена координація щодо введення захисних заходів всередині ЄАВТ.
Відео: Шедевр Кузнєцова! Росія-Швейцарія
Сучасний варіант Конвенції про заснування ЄАВТ в своїх формулюваннях часто надзвичайно нагадує відповідні положення Договору про Європейське економічне співтовариство 1957 року і Угоди про Європейський економічний простір 1992 р Вадуцка зміни покликані були до певної міри оживити діяльність організації, надати нові можливості для більш глибокої інтеграції в торговельної та економічної сферах.
Отже, Європейська асоціація вільної торгівлі була створена в якості альтернативи для тих західноєвропейських держав, які не могли або не бажали приєднатися до Європейських Співтовариств і вважали плани створення європейського "Спільного ринку" занадто амбітними. ЄАВТ обмежувалася скромнішими завданнями, ніж ЄС. Митна політика ЄАВТ спочатку поширювалася тільки на промислові товари. Країни ЄАВТ не запроваджували єдиного тарифу на продукти, що імпортуються з третіх країн, і зберігали національні митні збори, здійснюючи, таким чином, самостійну торгову політику. Хоча плани створення асоціації вільної торгівлі в Європі вдалося втілити в життя, цей інтеграційний процес в країнах ЄАВТ не чинив такого ж благотворного впливу на економіку, як в конкуруючому з нею Європейському економічному співтоваристві. Ключовою країною на першому етапі розвитку ЄАВТ була Великобританія, а Швейцарія грала почесну і гідну, але не першу роль.
ЄАВТ, безумовно, є менш розвинену інтеграційну форму: при веденні вільної торгівлі між входили в неї країнами жодна з них не поступалась певними елементами свого суверенітету, що не були створені інститути, котрі володіли наднаціональної владою. Однак Рада приймає акти, обов`язкові для держав-членів: рішення і рекомендації. При цьому рішення Ради ЄАВТ обов`язкові для всіх країн ЄАВТ, рекомендації Ради ЄАВТ обов`язкові для тих держав-членів, яким вони адресовані. Дані повноваження свідчать про присутність в інтеграційному механізмі Європейської асоціації вільної торгівлі певних зачатків наднациональности. Але країни ЄАВТ все ж виявилися слабо пов`язаними між собою економічно і не змогли просуватися по шляху інтеграції настільки ж ефективно, як ЄС. В результаті з Асоціації пішли такі серйозні суперники Швейцарії в боротьбі за вплив, як Великобританія, Швеція, Данія та Австрія.
Як ми бачимо, роль Швейцарії у розвитку Європейської асоціації вільної торгівлі з плином часу суттєво змінювалася. Якщо в початковій «сімці» вона була вже досить вагомою, то в даний час можна говорити про домінування Швейцарії в Асоціації. З одного боку, саме тут розміщуються найважливіші органи ЄАВТ, а з іншого - в сучасній, сильно ослабленою Асоціації у Швейцарії практично немає конкурентів.
З чотирьох країн Асоціації Швейцарія - єдина, не пов`язана безпосередньо з ЄС механізмом ЄЕП. У цьому є і плюси, і мінуси. З одного боку, Швейцарія не бере участі в діяльності Наглядової органу ЄАВТ і Суду ЄАВТ, які розташовані не в Женеві, а в Брюсселі та Люксембурзі. Це трохи знижує здатність Швейцарії впливати на європейський інтеграційний процес, особливо якщо врахувати, що сьогодні діяльність Європейської асоціації вільної торгівлі практично повністю зосереджена на забезпеченні функціонування Європейського економічного простору.
З іншого боку, Швейцарія - найбільш населена і багата в Асоціації країна. Ісландія і Норвегія поступаються Швейцарії і за чисельністю населення, і по такому надзвичайно важливому показнику, як ВНП на душу населення. Маленький Ліхтенштейн в сфері економіки як і раніше залежить від Швейцарії. Нарешті, штаб-квартира Асоціації як і раніше розташована в Женеві. Позицію Швейцарії в сучасній ЄАВТ можна по праву назвати ключовою. Хоча Швейцарія і зберігає відому свободу маневру, вона залишається найвідданішим ЄАВТ державою-членом.
