Політика шведського канцлера аксель оксеншерна по відношенню до данцигу в 1628-1630 роках

Розглядається політика шведського державного канцлера Акселя Оксеншерни по відношенню до Данцигу в 1628-1630 рр. в контексті міжнародних відносин початку XVII ст. Підкреслюється, що дипломатія канцлера була тісно пов`язана з боротьбою за домінування в Балтійському регіоні.
У 1628 р Швеція продовжувала активну боротьбу з Польською державою за панування в Балтійському морі. Біля витоків цього протистояння знаходилися як династичні, так і економічні причини. В ході військової кампанії шведського короля з 1628 р помітну роль в шведскопольском конфлікті став грати великий торговий порт Данциг (Гданськ), який, будучи ганзейськіх містом, перебував під сильним впливом Польщі. Панування в цьому місті мало для обох сторін принципове значення. По-перше, Данциг був важливим стратегічним пунктом на Балтійському морі. По-друге, цей порт приносив значні торговельні прибутки від митних зборів.
У вітчизняній історіографії практично не розглядалася шведська політика відносно Данцига. Винятком є праці відомого історика Г.В.Форстена. У 1628 р значна частина шведської дипломатичної роботи була у веденні «правої руки» шведського короля державного канцлера Акселя Оксеншерни. Особливо це стосувалося Данцига, оскільки король Густав II Адольф був зайнятий приготуваннями до майбутнього військового конфлікту в землях Священної Римської імперії. Тому важливе значення має аналіз кореспонденції канцлера, адресованої владі міста Данцига, королю і шведському Державній раді (1628-1630 рр.).







Однією з головних завдань короля і канцлера Оксеншерни в цей період було захоплення Данцига. Навесні 1628 р польські військові кораблі здійснювали регулярні каперські нападу на ряд торгових суден, що належать Англії, Шотландії, Гамбургу, Любеку і іншим містам. Ці події в деякій мірі послужили приводом для активізації шведського флоту біля берегів Данцига. Такий стан справ природно викликало невдоволення влади міста. В одному з адресованих їм листів Оксеншерна заявляв, що Швеція не поніс провину за незручності, заподіяні місту в результаті військових кампаній. Під час війни з Польщею Швеція розглядала Данциг, скоріше, як нейтральний і вільне місто. На думку канцлера, він повинен був відстоювати свою релігійну свободу, проте зважаючи на інтереси Стокгольма, і лише співпраця з поляками є єдиною причиною тих бід, які можуть обрушитися на його жителів. У черговому посланні шведському Державній раді Оксеншерна наполягав на тому, що якщо Швеція в даний момент не задіює свої кораблі для захоплення Данцига, то цим скористається хтось ще. На його думку, наступ на Польщу можна було здійснити з декількох напрямків
на Мазур і Померанію в районі Вайхселя. Але найвірнішим напрямком, з точки зору канцлера, був Данциг, який став укріпленим стратегічним пунктом для польської сторони. Місто було осадити якомога швидше, що дозволило б у майбутньому вигідно побудувати плани щодо подальшого завоювання Померанії. Головна причина, спонукала Стокгольм до тиску на місто, бажання схилити Польщу до швидкого світу зі Швецією. Передбачаючи напад з боку Швеції, влада Данцига зміцнювали місто і будували військові кораблі. Однак Оксеншерна планував нанести упереджувальний удар по Данцигской флоту вже навесні 1629 р Складаючи послання шведському віце-адміралу Хенрику Флемингу, він вважав за доцільне протягом зими 1628 р залишити шведський флот бездіяльним до березня наступного, 1629 р припускаючи, що Швеція зможе виграти час і стратегічно випередити влади Данцига.
Оксеншерна і Густав Адольф розуміли, що, крім морських приготувань, потрібно було також зміцнити позиції проти Польщі на суші в районі підходу до Данцигу. Відомо, що для захисту від нападу Швеції влади міста привертали німецьких наемніков8. На початку 1629 шведські війська стали спішно зосереджуватися в районі невеликого містечка Лібемю льон. Під керівництвом Германа Врангеля шведам вдалося розбити знаменитого польського графа Потоцького. Надалі головним завданням Врангеля стало просування до стратегічно важливої фортеці Штрасбург, що дозволило б контролювати території навколо Данцига. Поляки намагалися перепинити шведським військам шлях до Штрасбург, але польська армія була менш маневрений в порівнянні зі шведами, перш за все через величезну обозу, який доводилося везти по пересіченій місцевості. Крім того, складаються на службі у поляків німецькі найманці зазнавали поразки від солдатів Врангеля ще під час дрібних рейдів. Однак польська армія зуміла знайти притулок в невеликому місті Гурця, в той час як шведи розбили табір в селі Шютов, на протилежному березі річки Принц. На наступний день, 2 лютого 1629 р між ними відбулася битва. Обидві сторони зазнали значних втрат, але Врангеля все ж вдалося виконати поставлене завдання і продовжити рух до Штрасбург. Головною стратегічною задачею Оксеншерна вважав тепер зміцнення позицій на суші при підходах до Данцигу, що частково вдалося зробити після битви під Гурцовим. До середини 1629 стало ясно, що військові дії на суші все ж не дали очікуваного результату щодо обмеження польського впливу в Данцигу.
Паралельно з військовими діями Швеція була готова відстоювати свої права на Данциг в дипломатичних переговорах з Польщею. Головним інтересом Стокгольма щодо Данцига стало придбання права збору мит від торгових операцій міста. У листах до Густаву
Адольфу канцлер наполягав на тому, що серед міст, які повинні бути закриті для польської торгівлі, значилися б Данциг і Пиллау.
Влітку 1629 році під керівництвом полковника Еріка Рюнінга було зроблено вторгнення шведського флоту з метою утвердитися в Померанії і, зокрема, в Данцигу. Але ця спроба зазнала фіаско.
В результаті переговорів в 1629 р Швеція, багато в чому за допомогою французької дипломатії, уклала перемир`я з Польщею в Альтматке. За умовами перемир`я Данциг мав ділитися доходами від митниці зі Швецією. То мала бути контроль Стокгольма протягом шести років над важливими в економічному плані пруськими містами Ельбінгом, Фрауенбур гом, Браунсберге, Мемелем, а також над усією Лифляндией. Не будучи формально шведським містом, Данциг потрапив у велику залежність від Стокгольма, військові сили якого продовжували рости. Він став для шведів важливим стратегічним портом в подальшій боротьбі за панування на Балтиці.

Політика шведського канцлера Акселя Оксеншерни по відношенню до Данцигу в 1628-1630 роках
Політика ріксканцлера Акселя Оксеншерни по відношенню до Данцигу в 1629-1630 рр. безпосередньо залежала від відносин Швеції зі Священною Римською імперією і Польщею. Після укладення шведскопольского перемир`я в Альтмарка в 1629 р Данциг потрапив в залежність від Швеції. Однак остання нерідко стикалася зі спробами інших європейських держав зміцнитися в місті. Це змушувало шведського ріксканцлера проводити гнучку політику, що видно на прикладі англійської торгової компанії. Чи не давала спокою Швеції також активність Польщі в Данцигу, проте вона помітно знизилася після укладення Альтмаркского перемир`я. Основним завданням Стокгольма в Данцигу стало встановлення контролю над містом, що вдалося зробити частково. Він не був зайнятий шведськими військами під час військових дій, але у фінансовому відношенні залежав від Швеції. Це було вигідно для Оксеншерни, оскільки почалася 1630 р війна з Габсбургами вимагала великих коштів і опорних пунктів на Балтійському морі, одним з яких став Данциг. Данциг виявився полем суперництва між шведським королем та імператором. На його результат непрямим чином вплинула обстановка в місті та політичні настрої мешканців. Незважаючи на деякі труднощі, політика Оксеншерни в Данцигу привела до досить успішних результатів, що дозволило ще більше наблизити Швецію до домінування в Балтійському регіоні.
Увага, тільки СЬОГОДНІ!


Оцініть, будь ласка статтю
Всього голосів: 170
Увага, тільки СЬОГОДНІ!