Стратегія розвитку енергетики в югославії
Відео: Стратегія розвитку паливно-енергетичного комплексу та екологічної безпеки
Зміст
У статті професора економічного факультету Белградського університету (Югославія) розглядаються роль енергетики в економічному розвитку, структура виробництва і споживання енергії в Югославії, шляхи підвищення ефективності її використання.
Автор зазначає, що сучасні проблеми енергетики обумовлені змінами, які відбулися на світовому ринку енергоресурсів після енергетичної кризи, усвідомленням обмеженості невідновних джерел енергії, і, як наслідок, необхідність ефективного її використання за допомогою нових технологій. Хоча раціональне використання енергії знижує виробничі витрати паливно-енергетичних галузей, підвищення витрат на захист навколишнього середовища і розробка все більш бідних джерел енергії веде до підвищення витрат при виробництві самої енергії. У той же час зменшення витрат енергії на виробництво одиниці продукції є показником якості економіки тієї чи іншої країни.
Для сталого економічного розвитку потрібно не тільки певну кількість енергії, а й оптимальна, економічно доцільна структура енергетики, що відповідає рівню технологічного розвитку країни і життєвому рівню населення. Крім того, економічний розвиток окремої країни визначається розташовуються джерелами енергії і
можливостями її імпорту. Недолік енергії обмежує економічне зростання, а надлишок зумовлює її нераціональне споживання. На рівень споживання енергії впливають не тільки господарська діяльність, а й такі фактори, як кліматичні умови, структура господарства, переважання споживання певних видів енергії, ступінь ефективності енергетичної системи.
Відео: У Москву прибула делегація Сербії для підписання ряду стратегічних документів
Югославія має всі використовуваними при сучасному розвитку технології джерелами енергії. Її ресурси первинної енергії складають 5904 млн. Т еквівалента вугілля. Однак структура енергетичних запасів країни незадовільна: 85,5% резервів становить вугілля, тоді як нафта і газ 1,4 гідроенергія 4,6- сировину для виробництва атомної енергії 2,5%. Крім того, через низьку якість видобутого в країні вугілля він в основному використовується на ТЕЦ, а потреби в коксі та інших видах якісного вугілля задовольняються за рахунок `імпорту. Місцеве виробництво забезпечує лише близько 20% потреби в природному газі та нафті. Тільки потреби в електроенергії повністю задовольняються власним виробництвом, а при сприятливих умовах вона навіть експортується.
У 1994 р виробництво первинної енергії в Югославії становило 14,5 млн. Т еквівалента вугілля проти 8,45 млн. Т еквівалента вугілля в 1975 р У цей період видобуток вугілля зріс в 2,7 рази в основному за рахунок зростання видобутку лігніту відкритим способом. Обсяг видобутку нафти коливається близько 1 млн. Т на рік, природного газу
650900 млн. Куб. м. У 1995 р в загальному обсязі виробництва первинної енергії в Югославії частка вугілля становила 68,1% (у світі
25%) - нафти 9,6 (в світі 40) - газу 12,8 (в світі 23) - гідро і атомної енергії 9,5% (у світі 12%).
Особливості структури енергетичних ресурсів, нерозвиненість видобувних потужностей, пов`язана з недоліком інвестицій і низькою ціною нафти до ldquo-нафтових шоковrdquo-, чинили негативний вплив на темпи і напрямки розвитку югославської енергетики. У той же час динамічний розвиток економіки до 1980 р і зростання життєвого рівня вимагали все більшої кількості енергії, тому Югославія змушена була імпортувати енергоносії. Ступінь енергетичної залежності країни постійно зростала і в даний час досягає 35-40%. За прогнозами, до 2020 року рівень енергетичної залежності Югославії буде коливатися між 4042%, а в кінці періоду імпорт енергії буде коштувати країні 1,21,5 млрд. Дол. Щоб зменшити тиск на платіжний баланс, необхідно зниження енергоємності господарства за рахунок перебудови його структури і орієнтації на неенергоємних галузі.
Загальне споживання енергії включає в себе кінцеве споживання, споживання енергії в паливно-енергетичних секторах, споживання енергії при її трансформації і втрати в ході цього процесу, а також втрати енергії при транспортуванні і розподілі. У порівнянні з 1975 р кінцеве споживання енергії в Югославії в 1990 р зросла на 44% і становило близько 75% загального споживання. У той же період загальне споживання енергії зросло на 74% і мало таку структуру: 49% припадало на вугілля (в світі 23%) - 33 на нафту (в світі 37) - 13
на газ (в світі 28) - 5% на гідроенергію (в світі на гідро і атомну енергію припадає 12%). Споживання енергії на душу населення в 1990 р становило 1,8 т еквівалента нафти, тобто лише 55% аналогічного показника для Західної Європи.
Розглядаючи напрямки підвищення енергетичної ефективності, тобто зниження споживання енергії на одиницю продукції, автор зазначає, що воно забезпечить скорочення інвестицій в енергетику, зниження енергетичної залежності і прискорений розвиток енергетичних і похідних технологій.
Як короткострокові (організаційні), так і довгострокові (промислова політика) заходи, спрямовані на скорочення споживання енергії можуть реалізовуватися в області виробництва первинної енергії (підвищення видобутку якісних сортів вугілля, розвиток технологій первинної переробки, впровадження нових методів експлуатації нафтових і газових родовищ) - в сфері її споживання (підвищення ефективності роботи ТЕЦ, комбіноване використання газу для виробництва теплової та електричної енергії) - в області трансформації первинної енергії (Розвиток нафтопереробки) - в області транспортування і розподілу енергії (зниження втрат електроенергії за рахунок використання більш сучасного обладнання та вдосконалення управління електросистемами).
За прогнозами, в 1990-2020 рр. потреба промисловості в енергоресурсах зросте на 133% при зростанні виробництва на 170%, що буде свідчити про зниження енергоємності.
