Доля військовополонених і інтегрованих поляків в ссср (1939-1951 рр.)

Відео: НКВД-Репресії

В останні роки в Росії опубліковано значну кількість робіт, присвячених радянсько-польським відносинам (В.Парсаданова, Н.Лебедева, Ю.Зоря, І.Міхутіна, В.Абарінов, В.Швед і ін.).

Аналіз публікацій показує, що багато істориків і політиків останнім часом односторонньо підходять до радянсько-польським відносинам. Це не сприяє дотриманню принципів історичної об`єктивності та обліку всіх явищ навколо того чи іншого історичного факту.

Чомусь багато хто став забувати:
- про досить агресивну політику уряду буржуазної Польщі до Радянської держави в період 1918-1939 рр .;
- про долю радянських військовополонених, що потрапили в польський полон під час війни 1920 р .;
- про постійну зацікавленість фашистської Німеччини у використанні Польщі в якості яблука розбрату між СРСР і Англією в період 1933-1943 рр .;
- про завидною «терпимості» фашистської Німеччини до Армії Крайової (АК), яка перебувала на нелегальному становищі на території окупованих німцями Польщі, Литви, Латвії, починаючи з осені 1939 року і по 1944 року включно;
- про десятки тисяч колишніх польських військовополонених і інтернованих, спрямованих в армію Андерса і евакуйованих через територію Ірану в 1941 р в розпорядження закордонного польського уряду Сікорського;
- про тисячі польських військовополонених і інтернованих, які стали кістяком армії Берлинга, воював разом з громадянами СРСР проти фашистської Німеччини;
- про долю тисяч польських військовополонених, переданих Німеччини в порядку обміну військовополоненими в період 1939-1941 рр .;
- про десятки тисяч поляків, що воювали в армії фашистської Німеччини проти СРСР в 1941-1945 рр. і т.д.
Однак було б і несправедливим замовчувати про те, що уряду як СРСР, так і буржуазної Польщі в 30-ті - 40-ті роки будували між собою відносини далеко не добросусідські і не особливо дбали про недопущення розпалювання ворожнечі між слов`янськими народами: росіянами, українцями та білорусами, з одного боку і поляками - з іншого. Польські військовополонені стали жертвами саме цієї політики. Керівники ВКП (б) і Радянського держави взяли за основу свого рішення саме конфронтаційні відносини між СРСР і Польщею в 1918-1939 рр.
Це не виправдання репресій. Це прагнення об`єктивно розібратися в минулому. У всьому цьому ще багато історичних прогалин.

У статті автор на основі документальних матеріалів спробував заповнити деякі з них.

Політичне керівництво СРСР ще до початку Другої світової війни, вичерпавши свої можливості щодо запобігання можливій агресії проти СРСР з боку світового фашизму, пішло на укладення з фашистською Німеччиною договору про ненапад (23 серпня 1939 року).

17 вересня 1939 радянські війська за рішенням Радянського уряду перейшла радянсько-польський кордон. Так як військово-політичні відносини між СРСР і буржуазною Польщею, починаючи з 1918 р, були складними і навіть ворожими, рішення Радянського уряду зі звільнення західних областей України і Білорусії, які входили до складу Польщі, виконувалися радянськими військами в формі фронтових і армійських операцій.

У планах цих операцій передбачалися також питання про військовополонених. Необхідно підкреслити, що проект «Положення про військовополонених», представлений НКВД СРСР 19 вересня 1939 р Радянському уряду, був затверджений Економічним Радою при РНК СРСР 20 вересня 1939, тобто через три доби після переходу військами Червоної Армії радянсько-польського кордону.
Всі питання, пов`язані з військовополоненими поляками, отримали законну підставу. Для утримання польських військовополонених, на підставі наказу НКВС СРСР від 19 вересня 1939 р № 0308 «Про організацію таборів військовополонених», було організовано при НКВС СРСР Управління НКВС СРСР у справах військовополонених (начальник майор держбезпеки Сопруненко П.К., комісар - полковий комісар Нехо- рошев).
Таким чином, відразу ж після переходу радянськими військами радянсько польського кордону правовий статус військовослужбовців польської армії, які захоплювалися або самі добровільно здавалися в полон в ході проведених радянськими військами операцій зі звільнення західних областей України і Білорусії, був чітко оп-рідшали - вони вважалися військовополоненими , а не інтернованими, як вважає В.Парсаданова.
Даний висновок підтверджується і телеграмою начальника Генштабу РККА Б.М.Шапошнікова, спрямованої Військовим Радам Білоруського і Київського особливих військових округів, а також в НКВД СРСР 19 вересня 1939 за № 574970.

Відповідно до цієї телеграмою відправка перших ешелонів вже почалася ввечері 20 вересня 1939 р
Як видно зі змісту цитованої телеграми, Генеральний штаб РСЧА однозначно відносив військовослужбовців польської армії, що захоплюються радянськими військами під час подій вересня 1939, до категорії військовополонених. Слід також зазначити, що самі поляки, що містилися в полоні в СРСР в той період, вважали себе військовополоненими.
Висловлене думка підкріплюється і змістом наказу Народного комісара внутрішніх справ СРСР від 19 вересня 1939 року "Про організацію таборів для військовополонених».
Згідно з цим наказом, було створено 8 таборів для утримання військовополонених поляків, які відразу ж стали приймати військовополонених від частин і з`єднань Червоної Армії.
Ще більш конкретно це було визначено в телеграмі Народного комісара внутрішніх справ СРСР від 3 жовтня 1939 р № 4441 / б, адресованої в усі табори, де утримувалися військовополонені поляки, з приводу підготовки їх до репатріації до Німеччини

Крім того, в офіційних документах (звітні доповіді, довідки, спецповідомлення і т.п.) НКВД - МВС СРСР Радянському уряду про зміст іноземних військовополонених в СРСР в період 1939-1956 рр. стійко вживаються терміни: «військовополонені радянсько-польської війни», «військовополонені польської армії», «польські військовополонені», «військовополонені поляки», «військовополонені поляки періоду Великої Вітчизняної війни».
Отже, Радянський уряд і його виконавчі органи (Генштаб РСЧА, НКВД СРСР і ін.) Офіційно вважали з 19 вересня 1939 р військовополоненими всіх військовослужбовців польської армії, захоплених силою або добровільно склали зброю перед обличчям Червоної Армії, а не інтернованими. Крім того, Радянський уряд вважав себе з 17 вересня 1939 року в стані війни з Польщею і тільки з політичних причин в подальшому і радянські політики, і радянські історики «обходили стороною» це делікатне питання (через політичну недоцільність), хоча в той час (1939-1951 рр.) політичне і військове керівництво Радянського держави не обтяжувало себе цим «соромом», а називало все так, як було: «радянсько польська війна», «військовополонені радянсько-польської війни» і т.п.
У цитованих і інших документах було визначено порядок утримання військовополонених поляків. Зокрема, норми харчування для них були встановлені постановою Економічної Ради при РНК СРСР від 20 вересня 1939, які відповідали нормам харчування червоноармійців тилових частин Червоної Армії.
Як показало проведене дослідження, в СРСР вересня 1939 р знаходилися три категорії громадян Польщі:
- військовополонені 1939 року і 1941-1945 рр .;
- інтерновані 1939 року і 1941-1945 рр .;
- біженці 1939 р

Аналіз джерел, що містять відомості про кількість військовополонених поляків, показує, що ці дані не збігаються. Основною причиною цього є:
- відсутність належного обліку військовополонених поляків восени 1939 р як в РККА, так і в НКВД СРСР;
- самостійний відпустку військовополонених поляків рядового складу, уродженців територій західних областей України і Білорусії, що відійшли до СРСР, до їхніх сімей до їх реєстрації в Управлінні НКВС у справах військовополонених, який провадився командуванням Червоної Армії.
Аналіз змісту даного документа не дозволяє зробити однозначний висновок: яка кількість з них відносилося до категорії інтернованих, а яке до військовополонених.
Результати проведеного автором дослідження дають підставу вважати, що кількість військовополонених поляків - 88.901 чол. є найбільш точним на 8 жовтня 1939 р так як, відповідно до загальноприйнятих вимог міжнародного гуманітарного права, захоплені в полон особи формально вважаються військовополоненими тільки після їх офіційної реєстрації такими у відповідному органі, що займається справами військовополонених. Дана цифра найбільш часто згадується в офіційних секретних документах, які направляються в різні інстанції, в тому числі і в урядові. Подальше рух військовополонених поляків узгоджується із зазначеним числом, за винятком 15.131 військовополоненого поляка, переданих через 1-й Спецвідділ НКВД СРСР в територіальні Управління НКВД СРСР в квітні - травні 1940 р (це були, в основному, співробітники розвідувальних, контррозвідувальних, поліцейських, жандармських та інших каральних органів буржуазної Польщі, а також особи, які проводили, за даними НКВС СРСР, активну ворожу діяльність проти СРСР в період 20-х - 30-х років).
Як вже зазначалося, згідно з наказом НКВС СРСР від 19 вересня 1939, було розгорнуто для прийому і утримання військовополонених поляків вісім таборів. Але з огляду на, що військовослужбовців польської армії в період з 17 вересня 1939 по 7 жовтня 1939 було взято в полон значно більше, ніж передбачалося, НКВД СРСР додатково розгорнув у Вологодській області ще два табори для військовополонених: Вологодський і Грязовецкий.
З огляду на домовленості між урядами Німеччини та СРСР, військовослужбовці польської армії, захоплені в полон німецької та радянської армій, повинні були бути передані в СРСР або в Німеччину з урахуванням колишнього їх проживання: полонені, що були жителями територій, що відійшли до СРСР, - в СРСР, і навпаки, жителями території, зайнятої Німеччиною, - в Німеччину.
Відповідно до постанови РНК СРСР від 14 жовтня 1939 р № 1691-415, обмін військовополоненими поляками між Радянським Союзом і Німеччиною було розпочато 28 та 30 жовтня 1939 р

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Різне