Зародження і розвиток топогеодезичного забезпечення військ. Частина 3
У російсько-турецьку війну (1877-1878 р.р.) на всю територію ТВД - Румунію, Болгарію, Європейську Туреччину, з вересня 1877 по грудень 1879 р.р. було виконано інструментальних і полуінструментальних зйомок масштабів 1-2 верст в дюймі на площі 134250 квадратних верст. Відзначимо, що під час війни артилерійські офіцери Реутов і Семенов, використовуючи топографічні карти, вперше визначили відстані до цілі, ніж було, покладено початок топогеодезична забезпечення артилерії. Досвід топогеодезичного забезпечення військ в роки російсько-турецької війни дозволяв зробити висновки, що топографічні карти на території ймовірних ТВД повинні створюватися завчасно і накопичуватися до початку бойових дій, а під час війни в складі фронту необхідні топографічні частини і картоіздательскіе кошти.
Але досвід війни не було враховано, що позначилося в ході російсько-японської війни (1904-1905 р.р.). На початку війни топографічна служба Маньчжурської армії була представлена всього лише топографічним відділенням у складі офіцера Генерального штабу і п`яти офіцерів топографів. Крім них, в корпусах були топографи, які займалися постачанням топографічними картами корпусів і підпорядкованих їм частин. І хоча до початку серпня 1904 року в розпорядженні начальника топографічного відділення прибули 11 військових топографів і були розпочаті зйомки в районі Мукдена, але ці готівкові сили не дозволили забезпечити війська достатньою кількістю карт. Для отримання відомостей про фактичний стан місцевості, її інженерному устаткуванні і про різні військові об`єкти противника вперше стало застосовуватися повітряне фотографування, ініціатором цього був російський офіцер В.Ф. Найдьонов.
Сумний досвід російсько-японської війни був врахований при підготовці першої світової війни (1914-1918 р). До початку війни на постачанні російської армії були такі карти: полуверсткі і верстовкі західного прикордонного простору, виправлені по рекогносцировку. Східною межею покриття цих карт була лінія Петербург-Мінськ-Київ - гирло річки Днестр- двоверстки Західного прикордонного простору-трехверстка Європейської Росії, віддрукована в одну фарбу із зображенням рельєфу штріхамі- десятіверсткамі Європейської Росії сорокаверстка Середньої Європи. Але значне збільшення чисельності армії, розвиток військового мистецтва і зміна стратегії і тактики бойових дій, а також із застосуванням нових засобів ведення війни викликало значне збільшення потреби військ в великомасштабних картах. Кількість карт, виданих військам, стало обчислюватися сотнями мільйонів екземплярів. Так загальна кількість карт різних масштабів, віддрукованих під час війни картографічним закладом СОТ Головного штабу і приватними друкарнями, разом з довоєнними запасами склало 139.6 мільйонів примірників. Для порівняння наведемо такі дані. Інші держави - учасники війни для забезпечення своїх військ віддрукували:
Німеччина - 275 млн. Прим.Австро-Угорщина - 65
Англія - 32
Італія - 20
Франція - 20
З огляду на чисельність особового складу російської армії і розмір території, на якій довелося воювати, слід визнати недостатньою кількість карт, надрукованих в Росії. Норми забезпечення ними російської армії під час війни були мізерними. Так, Кавказького армійського корпусу по нормі видачі карт масштабів 2-3 версти в дюймі належало 671 екземпляр. З них штабу корпусу і штабам дивізії - по 25 прим., Артилерійській бригаді - 39, полкам - по 30. До весни 1919 р Військово-топографічна служба була єдиною організацією в країні, яка виконувала топогеодезичні і картографічні роботи. 15 березня 1919 року В.І. Ленін підписав декрет "Про заснування Вищого геодезичного управління" (нині Головне управління геодезії і картографії). Тим самим було покладено початок державної топографо-геодезичної і картографічної службі і планомірного картографування території країни. Військово-топографічна служба могла тепер більше уваги приділяти питанням топогеодезичного забезпечення бойових дій військ. купити
Новий підхід до організації топогеодезичного забезпечення дозволяв концентрувати сили і засоби для вирішення таких важливих проблем як, побудова геодезичної мережі в єдиній системі координат на території країни, розробка стрункого масштабного ряду топографічних карт, виробництва зйомок і створення запасів карт на райони можливих бойових дій, розробка та впровадження прогресивних методів виробництва топогеодезичних і картографічних робіт.
У 1921 р в складі Військово-топографічної служби формується перший аерофототопографіческой загін, який приступив до виготовлення карт контурно-комбінованим методом.
У 1932 р в Московському військовому окрузі був сформований досвідчений моторизований топографічний загін до складу якого поряд з топографічними підрозділами, входило похідне картографічне відділення. В подальшому такі загони були створені і в ряді інших округів.
Військово-топографічне управління, грунтуючись на досвіді війни з білофінами, намітило ряд заходів щодо вдосконалення структури органів і частин служби, за методикою виконання робіт при топогеодезичному забезпеченні бойових дій військ. Однак до початку Великої Вітчизняної війни (1941-1945 р.р.) не всі намічені заходи вдалося виконати: чи не була завершена організація органів частин служби, переоснащення їх спеціальною технікою і транспортними засобами.
Високі вимоги до топогеодезична забезпечення військ пред`явила Велика Вітчизняна війна. У 1941 р внаслідок втрат запасів карт, розміщених в прикордонних округах, а також з-за недостатньої картопографіческой підготовленості деяких прикордонних і центральних районів країни і значні втрати в особовому складі і техніці частин Військово-топографічної служби, зіткнулися із серйозними труднощами в забезпеченні військ топографічними картами . У цей час перед ВТС була поставлена задача: в короткі терміни, всього за 6 місяців - провести зйомки і складання карт на великі райони центральної частини країни і забезпечувати ними війська.
Незважаючи на великі труднощі війни це завдання Генерального штабу Топографічна служба виконала успішно. 2000 знятих і складених оригінальних листів карт і близько 200 млн. Прим. віддрукованих карт - ось результат цієї напруженої роботи.
Поряд із забезпеченням військ топографічними картами, одним із головних завдань ВТС було забезпечення артилерії вихідними геодезичними даними. Топогеодезичні частини фронтів з перших і до останніх днів війни в позиційних районів артилерійських частин розвивали геодезичні мережі з щільністю до 1-2 пунктів на 1 квадратний км., А в районах вогневих позицій, спостережних постів і посад засобів АІР - більше 3 пунктів на 1 кв . км. Значний обсяг робіт військові топографи виконали по безпосередній геодезичної прив`язки елементів бойових порядків артилерії і зарубки цілей в розташуванні противника. Так, наприклад, про обсяг робіт, виконаних військовими топографами на оборонних рубежах під Ленінградом, можна судити з таких даних:
1.Определите і закріплено на місцевості 6160 пунктів;
2.прівязано інанесено на карту 56190 вогневих точок;
3.отображено на карті 414 км протитанкових ровів і траншей.