Феномен релігії в громадянському суспільстві: європейський «mix» на конференції в стокгольмі.

Відео: РЕЛІГІЇ ТА БЕЗПЕКА

Виклики соціокультурних змін, десакралізації актуалізують тематізірованіе релігії в контексті нової дослідницької парадигми. Релігія розглядається як культурний актор в суспільстві. У даній ситуації зміст поняття громадянське суспільство виявляється, з одного боку, індикатором рівня соціальної активності, зрілості соціальної системи, з іншого культурним маркером якісно нових проблем, аспектів буття релігії в соціумі. В такому випадку культурний вимір статусу релігії можливо оцінити лише взаімополагая релігію і громадянське суспільство, визначаючи різноманіття напрямків їх взаємодії. Окреслені вище проблеми незмінно залишаються в центрі уваги журналу «Релігієзнавство» в публікаціях як авторитетних, так і молодих вітчизняних вчених.

Відео: Найкращі бійки Жириновського в прямому ефірі (full)

В роботі міжнародного наукового форуму взяли участь 70 релігієзнавців, соціологів релігії, філософів, культурологів з 17 країн світу. Автор статті був включений в дискусію в якості єдиного представника релігієзнавчого та культурологічного спільноти Росії. Використовуючи ресурси журналу «Релігієзнавство», пропонуємо, наскільки це виявилося можливим, короткий огляд наукового і практичного змісту конференції.
Спочатку позначимо основне коло дійових осіб, ініціаторів і виконавців. Стокгольмська конференція стала ще одним етапом у реалізації масштабного дослідницького проекту «Civil Society and New Forms of Governance in Europe The Making of European Citizenship», що діє в рамках програми Євросоюзу, що стартувала в 2005 р (наукова база Rosklide University в Данії). Проект об`єднав 40 університетів, дослідницьких установ, інститутів соціальної сфери в п`ятнадцяти європейських країнах. Інститутів соціальних досліджень Швеції, Нідерландів.
Не випадково в якості майданчика для проведення наукового форуму був обраний теологічний університетський коледж в Стокгольмі Ersta Skondal. Громадянське суспільство, сфера впливу його соціальних інститутів пріоритети освітньої та наукової діяльності університету. У ньому функціонує Інститут досліджень громадянського суспільства, що підтримує багаторічну співпрацю з університетами Стокгольма, Лунда, Тілбург, Каліфорнії. У роботі конференції брали участь представники інших європейських дослідницьких центрів вивчення релігії і суспільства Європи.
Як зазначалося організаторами конференції в преамбулі, проблеми релігії в сучасних європейських суспільствах порівняно довгий час були не в центрі уваги вчених, що працювали поза теологічних і релігієзнавчих факультетів на Заході. Соціально-політичні та культурні трансформації в розвинених європейських державах зумовили інтерес до ролі громадянського суспільства, його значенню для економічної, політичної стабільності, соціальної спільності та ідентичності. Діючі в суспільстві організації, які дотримуються релігійних цінностей, утворюють важливу частину громадянського суспільства, його гуманітарний ресурс. З іншого боку, відродження релігійності, політизовані і досить агресивні прояви релігійної віри багато в чому пояснюють фундаменталізм в раціональній формі (фундаменталізм Просвітництва).
Конкретною метою конференції стало визначення історичних і теологічних підстав соціально-культурної динаміки релігії в Європі (на індивідуальному і соціальному рівнях). Об`єднання зусиль істориків, соціологів релігії, теологів сприятиме, вважають ініціатори конференції, дослідження однієї з важливих змін в європейському соціумі повернення релігії в суспільне життя і культуру.
Цікавим був формат конференції. Пленарні (у вигляді відкритих лекцій провідних фахівців, науковців c світовим ім`ям), секційні доповіді об`єднувалися єдиної логічної схемою (виступ, певний заздалегідь коментатор, вільна дискусія). Об`ємний дослідний ресурс надійшов у інтелектуальний «оборот» задовго до початку самого наукового події, опинившись доступним не тільки організаторам, але і учасникам. По суті, конференція розпочалася ще до офіційного її відкриття. Значними, як з точки зору наукового змісту, так і форми, були всі прозвучали на пленарних засіданнях доповіді.
Х. Касанова в заголовному доповіді «The Social Dimension of Religion in Civil Society» використовував деякі вихідні позиції згадуваної вище своєї роботи (зокрема, тезу про деприватизації релігії). В якості підстав для порівняльного аналізу сучасної соціокультурної ситуації він виділив фундаментальні відмінності церков в Європі та деномінацій в Америці. Поняття деприватизація, вважає Касанова, описує процес включення релігій в життя суспільства і культури, супроводжуваний відмовою з боку релігійних традицій (що відбувається всюди в світі) прийняти маргінальну і «приватизовану» роль, призначену їм рамками теорій модернізації та секуляризації.
З точки зору дослідника, в сучасних умовах виникає необхідність залучення ширшої концепції релігії. У більшості європейських суспільств релігія повертається в соціально-політичну сферу. У 1980-і рр. практично кожен значний політичний конфлікт демонстрував прихований вплив релігії. Особливість «повернення» релігій в XX в. не в захисті їх статусу, як це відбувалося в минулому, а в тому, щоб брати участь у визначенні та встановленні сучасних кордонів між приватною і суспільною сферами, законністю і мораллю, індивідуальним і суспільним, сім`єю, громадянським суспільством, державою, між націями, державами, цивілізаціями і світовою системою. У той же час суспільна свідомість (в рефлексивних практиках, на феноменальному рівні) демонструє зіткнення як крайні ліберальної і традиціоналістської позицій.

Відео: Релігії

Ключ до будь-якого порівняльного аналізу змін релігії в процесі секуляризації в Європі і Америці, положення релігії в сучасному громадянському суспільстві (з урахуванням заявленого вище широкого контексту), підкреслив Х. Касанова, в аналітичному розрізненні між церквою і деномінацією. Конфесіоналізації нації, держави, «терріторіалізація» релігії загальні і важливі формативного ознаки в історії національних держав Європи. У європейській культурі держава визначалося конфесійно. У зв`язку з цим секуляризація в Європі найбільш адекватним чином може бути зрозуміла як процес послідовної деконфессіоналізаціі держави, нації, населення країни. Поряд із загальними тенденціями, в європейському просторі виявляються і специфічні в національному плані особливості, різноманітні, радикальні і компромісні форми деприватизації і деконфессіоналізаціі релігії, участі держави в цьому процесі.
Отже, до провідних акцентів в представленому різноманітті положення релігії в сучасному громадянському суспільстві Європи віднесемо, по-перше, включеність прорелігіозно орієнтованих організацій в публічний дискурс. В першу чергу це відбувається в зв`язку з проблемами економіки, політичної та соціокультурної сфер в суспільстві. Держава в основному делегує церкви місію соціальної роботи, здійснюючи досить серйозні фінансові «вливання». Релігійні об`єднання, як правило, не задовольняються функцією доповнення діяльності державних інституцій. Основний «нерв» європейського дискурсу з приводу громадянської релігії підкреслення необхідності і нагальну потребу культурного діалогу за участю представників всіх зацікавлених у ньому сторін. У той же час актуальна досить чітка диференціація трьох (стосовно до християнства) проектів культурного пост секулярного діалогу: американський деномінаціоналізм, європейський Конфесіоналізму і соціокультурна ситуація країн колишнього соцблоку. На наш погляд, парадокс вихідних підстав сучасної рефлексії релігії на Заході сприйняття її в контексті концепції гегемонії ідей А. Грамші. Можливості релігії як практично духовної культурної форми багато в чому нейтралізують підходи інших по відношенню до неї світоглядів. Складна і різноманітна картина положення релігії в сучасній культурі стає доказовим обґрунтуванням спільності пережитих як нової, так і старою Європою проблем, незалежно від політичної та іншої риторики.
Увага, тільки СЬОГОДНІ!