Процес інтеграції країн західних балкан в євросоюз
Відео: Балканський саміт: переговорів про вступ до ЄС не завадить «Брексил» (новини)
Зміст
Після боснійського кризи Євросоюз ініціював ряд програм для балканських держав: Руайомонскій процес зміцнення стабільності та добросусідства в Південно-Східній Європі (1995 г.), Ініціатива по співробітництву в Південно-Східній Європі (1995 г.), Процес співпраці в Південно-Східній Європі ( 1996 г.). Дані програми повинні були забезпечити стабілізацію ситуації на Балканах шляхом по-потягу країн в регіональні інтеграційні процеси і розвитку міждержавного співробітництва (так звана політика інкл-зівной безпеки).
Крім того, в 1996 р Радою ЄС був прийнятий «Регіональний підхід для країн Південно-Східної Європи», що передбачав ряд заходів, що забезпечують успішну реалізацію Дейтонських угод, з метою досягнення політичної та економічної стабілізації в країнах Західних Балкан, поглиблення регіонального співробітництва.
Через рік в 1997 р Рада виробив політичні та економічні умови розвитку відносин ЄС і західно-балканських країн: створення стабільних інститутів, які гарантують демократію, правовий порядок, дотримання прав людини та захист національних меншин, рас-ширення регіональної співпраці, а також проведення ринкових реформ . У свою чергу, ЄС зобов`язувався надати державам субрегіону торгові преференції, фінансову допомогу по лінії програми ФАРЕ, укласти з ними договірні відносини.
Так, у червні 1999 р ЄС ініціював прийняття нової програми - Пакту стабільності для Південно-Східної Європи (ПСЮВЕ). Ідея Пакту ста-мобільності була висунута в «плані Фішера», який міністри закордонних справ ЄС вперше обговорили в травні 1999 року та прийняли так звану спільну позицію.
Відео: Brexit не вплине на євроінтеграцію країн Західних Балкан 05.07.16
ПСЮВЕ був міжнародну ініціативу, яка об`єднала зусилля країн балканського регіону, ЄС, США, Росії, міжнародних і фінансових організацій з метою досягнення стабільності на Балканах. В рамках реалізації Пакту західно-балканських країн пропонувалося встановити новий тип договірних відносин з ЄС, який передбачав би в перспективі можливість їх вступу в Євро-союз за умови виконання Копенгагенських крітеріев- велике значення надавалося двостороннім і багатосторонніх відносин в суб-регіоні. На думку Ханс-Георга Ерхарт, експерта Інституту дослідження миру і політики безпеки Гамбурзького університету, ПСЮВЕ з`явився комплексної превентивної програмою, що виходить із того, що безпека, добробут і демократія тісно взаємопов`язані і що співпраця та інтеграція є найкращим способом забезпечення миру.
Одночасно з Пактом стабільності ЄС ініціював інтеграційну стратегію для держав Західних Балкан - Процес стабілізації та асоціації (ПСА). ПСА з`явився розвитком «Регіонального підходу для країн Південно-Східної Європи» 1996 р разом з тим був доповнений новим типом договірних відносин між ЄС та західно-балканськими країнами у формі Угод про стабілізацію та асоціацію. Дані угоди, що розробляються на індивідуальній основі для кожної держави, передбачають ряд заходів з метою поступового включення країн Західних Балкан в європейську інтеграцію: приведення національного законодавства у відповідність до законодавства ЄС, створення зони вільної торгівлі з ЄС, взаємодія з ЄС в ряді областей, а також розвиток регіонального співробітництва.
Одним з головних нововведень ПСА стали програми європейського партнерства, прообразом яких з`явилися програми вступного партнерства для країн ЦСЄ. Програма європейського партнерства здійснюється спільно з кожною країною на основі рекомендацій Комісії та відповідно до визначених нею для кожної держави пріоритетами. Разом з тим кожна країна розробляє національний план дій виконання програми.
Албанія підписала з Євросоюзом Угоду про стабілізацію та асоціацію 12 червня 2006 році (що набула чинності 1 квітня 2009 р) і подала офі-соціальну заявку на вступ в ЄС 28 квітня 2009 г. Однак, деякі західні аналітики, посилаючись на думку офіційних осіб ЄС , вважають, що Албанія ще далека від ситуації, коли вона може розраховувати на справжній переговорний процес.
У листопаді 2003 р Європейська комісія підготувала так зване «дослідження на перспективу», в якому говорилося про можливість на-чати з Боснією і Герцеговиною в кінці 2004 р переговори, що стосуються Угоди, але тільки за умови реального прогресу в деяких об-ластях, визначених як пріоритетні і складових список з 16 пунктів. Цей список передбачає, наприклад, реформу податкової і фіскальної систем, організацію єдиного економічного простору і інтегрованих енергетичних мереж, громадянської адміністра-ції, громадського радіо і телебачення і т. Д. Сербія, Чорногорія протягом останніх 90 років перебували в тісних відносинах. Разом вони увійшли до складу Королівства сербів, хорватів і словенців в 1918 р, брали участь у Першій і Другій світових війнах, в 1945 р поряд з іншими республіками (Боснія і Герцеговина, Македонія, Словенія і Хорватія) утворили Федеративну Народну Республіку Югославію (з 1963 р -СФРЮ). Після розпаду СФРЮ в 1992 р в результаті військових конфліктів між колишніми республіками Чорногорія і Сербія утворили нову державу - Союзну Республіку Югославія (СРЮ).
Будучи в складі державного утворення, Сербія і Чорногорія тільки в жовтні 2005 р почали переговори з Європейським Союзом щодо підписання Угоди про стабілізацію та асоціацію. Принциповими перешкодами щодо можливого підписання Угоди з ЄС для СіЧ були питання гармонізації економічних систем двох республік і співпраці з Гаазьким трибуналом. Після референдуму, на якому 55,5% жителів Чорногорії проголосували за національну незалежність, 12 червня 2006 г. Після виходу зі складу державного співтовариства були зняті перешкоди для початку переговорів Чорногорії з ЄС про підписання Угоди про стабілізацію та асоціацію, яка через рік, 15 жовтня 2007 г., було підписано. Чорногорія подала офіційну заявку на вступ до ЄС 15 грудня 2008 р
На думку Стефана Олені, експерта Інституту з вивчення питань безпеки, європейська стратегія інтеграції Балкан найкраще може бути порівнянна з довгою і важкою програмою навчання, що включає в себе іспити, табелі успішності, проміжні оцінки, а також стипендію і академічні години. Перспективи вступу в ЄС для країн Західних Балкан різні й залежать не тільки від їх поки ще сумнівною готовності до членства (за винятком Хорватії), а й від готовності ЄС до їх прийому.
Ще не так давно Балкани називали «пороховою бочкою» Європи, і світова громадськість була свідком військових зіткнень в цьому регіоні. Сьогодні балканські країни проводять перетворення, спрямовані на створення сучасних держав з усіма формальними атрибутами демократії і ринкової економіки. Поступово нормалізуються відносини між країнами регіону, налагоджується регіональне співробітництво. Багато в чому ці процеси відбуваються завдяки європейської стратегії інтеграції Балкан, яка грунтується на безпосередньому залученні балканських держав в програми ЄС і їх зближення між собою.
