Методика визначення цінності мінерально-сировинного потенціалу
У межах кожного структурного елементу земної кори (геоблоці, тваринний надвіговим системи, транзіталі) міститься широке коло родовищ найрізноманітніших корисних копалин. Відмінності у властивостях родовищ (походження, будову, масштабах, складі і обсягах зруденіння, типах мінералізації, морфології рудних тіл і ін.) Настільки великі, що виключають застосування єдиного геологічного критерію, придатного для класифікації тектонічних структур по їх мінерагенічній продуктивності. Найбільш доцільним для цієї мети представляється такою похідний показник, як цінність мінерально-сировинного потенціалу, який визначає універсальний підхід до будь-якої сукупності родовищ, незалежно від їх індивідуальних особливостей.
Дані про розмір мінерально-сировинного потенціалу геоблоці, виражені через сумарну потенційну цінність (ПЦ) всіх притаманних їм корисних копалин, служать єдиною основою для їх порівняльного аналізу.
В якості інтегрального показника мінерагенічній насиченості структурних елементів Землі була використана потенційна цінність (вартість) всіх твердих корисних копалин, відомих на їх території.
Процедура оцінки полягала у визначенні цінності кожного окремо взятого корисної копалини в межах тектонічної структури, а потім в підсумовуванні отриманих результатів приватної оцінки. Величина цінності визначалася виходячи з гіпотетичного припущення, що за середніми цінами буде реалізовуватись цілком вся маса запасів.
Потенційна цінність кожного корисних копалин розраховувалася як добуток суми його початкових запасів на ціну першої товарної продукції на світовому ринку. Так звані початкові запаси являють собою суму загальних запасів на початок 1998 р по країнах і континентах і видобутого обсягу (погашення запаси) корисних копалин за весь попередній період розробки. Номенклатура першої товарної продукції визначалася в основному згідно з положенням, що до першої товарної продукції відноситься та, при використанні якої зникає вплив якості природної сировини на техніко-економічні показники його подальшої переробки. По групі чорних металів такою вважається товарна руда (залізо, марганець, хром). Оцінка більшості кольорових, рідкісних і благородних металів проводилася виходячи з цін на метал (мідь, свинець, цинк, нікель і ін.). Для окремих металів приймалися ціни на концентрат за вмістом у ньому металу або його оксиду (вольфрам, молібден, титан і ін.). За алюмінію розрахунки здійснювалися виходячи з цін на боксити. Потенційна цінність для фосфору і калію розраховувалася за змістом корисного компонента в товарної продукції (пентоксид фосфору, діоксид калію та ін.). Ціни (в доларах США) на всі види корисних копалин (метали, концентрати і ін.) Приймалися як середні за останні 5-6 років на світових ринках.
Джерелами інформації служили головним чином Щорічники «Мінеральні ресурси розвинених капіталістичних і країн, що розвиваються», «Мінеральні ресурси Світу», «Minerals Yearbook», «World Mineral Statistics», «World Metall Statistics» за багато років їх видання [7, 8, 11 13], а також інші матеріали, що містять дані про запаси і видобуток корисних копалин по країнам світу. Крім того, в процесі підготовки мінерагенічній карти були зібрані відомості і складені банки даних про всі середніх, великих і надвеликих родовищах, в яких зазвичай зосереджено 80-85% світових початкових запасів. Встановлювалося їх розміщення по геоблок, що дозволяло зробити зіставлення значень потенційної цінності за двома типами джерел інформації. Дані по кобальту в більшості випадків розраховувалися по його співвідношенню з нікелем в рудах. З металів платинової групи (МІГ) були оцінені лише платина і палладій- алюмінієву сировину представлено тільки бокситами.
