Приватне право іспанії: загальна характеристика джерел
Відео: Як Знайти і Купити Хороший Бізнес в Іспанії, РЕПОРТАЖ РАССКАЗ, ріелтор Сергій Езовскій +34663945750
Зміст
Іспанське право є однією з найстаріших систем права в Південній Європі-воно являє собою поєднання римського права, місцевих звичаїв і правових норм, а також сучасного кодифікованого права. В даний час право Іспанії відрізняється великою своєрідністю і самобутністю, незважаючи на серйозний вплив права Франції, Португалії, Італії та інших європейських держав.
У сучасній Іспанії джерела приватного права регулюються, в основному, нормами Цивільного кодексу (ЦК). Це має місце в силу ряду причин історичного характеру і перш за все тому, що Цивільний кодекс Іспанії був прийнятий ще в позаминулому столітті, коли в країні ще не було Конституції і єдиного цивільного законодавства.
Під законом (la ley) в сенсі ст. 1 ГК розуміється будь-писане правило поведінки або акт, видані органом державної влади країни в межах його повноважень.
Звичай (la costumbre) застосовується тільки в разі відсутності закону. Це правило сформульовано в п. 3 ст. 1 ГК: "Звичай застосовується тільки у випадках прогалин у відповідному законі, якщо зміст звичаю який суперечить моралі, громадському порядку та може бути доведено".
Відео: Продається Бізнес в Іспанії, ресторан в центрі м Alicante, Аліканте, ресторану 25 років, відмінне місць
Загальні принципи права (los principios generales del derecho) - це базові принципи організації правової системи, на яких будуються всі галузі права в Іспанії. У ГК закладено правило і про субсидіарний застосуванні загальних принципів права при відсутності відповідного регулювання за допомогою закону або звичаю (ст. 1 п. 4). Ієрархія правових актів у сучасній Іспанії в цілому виглядає наступним чином:
1. КонстітуціяІспаніі1978 року;
2. Органічний Закон (Ley Organica);
3. Звичайний закон (Ley);
4. Декрет-закон (Decreto-ley);
5. Законодавчий Декрет (Decreto legislative :);
6. Регламент (Reglamento) це - підзаконний акт, що приймається на основі та на виконання законів і прирівняних до них нормативних правових актів.
Найбільш важливим і значущим джерелом приватного права Іспанії є Цивільний кодекс (Codigo Civil). Як відомо, Іспанія є країною з дуалізмом приватного права, де поряд з цивільним існує торгове право, відповідно, діють Цивільний і Торговий кодекси. ГК Іспанії вплинув на розробку цивільних кодексів в багатьох країнах Латинської Амерікі.9
Кодекс складається з вступного титулу (TITULO PRELIMINAR) під заголовком "Про правові норми, їх застосуванні і дії" і чотирьох книг:
1. Книга I "Про осіб" (LIBRO PRIMERO. DE LAS PERSONAS) - тут містяться норми, присвячені статусу фізичної особи: громадянства, громадянської правоспособності- сімейному праву- питань оголошення фізичної особи безвісно відсутньою або померлою, визнання недієздатності та встановлення опіки та піклування - емансіпаціі- загальні положення про юридичних осіб та т. д.
2. Книга II "Про майно, власності та її видозмінах" [LIBRO SEGUNDO. DE LOS BIENES, DE LA PROPIEDAD Y DE SUS MODIFICACIONES) -
3. Книга III "Про різні способи пріобретеніясобственності" (LIBRO TERCERO. DE LOS DIFERENTES MODOS DE ADQUIRIR LA PROPIEDAD).
4. Книга IV "Про зобов`язання і договори" (LIBRO CUARTO. DE LAS OBLIGACIONES Y CONTRATOS) - Кодекс містить традиційну для країн континентального права концепцію зобов`язання, відому ще римським правом: "Будь-яке зобов`язання полягає в тому, щоб передати що-небудь, зробити що-небудь або не робити чого-небудь ". В цілому, підхід ГК Іспанії до регулювання зобов`язальних і договірних відносин такий же, як і в інших країнах континентальної системи права.
Система законодавчих актів про працю в Іспанії також побудована за принципом ієрархічності. На чолі цієї системи знаходиться Конституція Іспанії. За нею йде правовий акт особливого роду, - Статут Трудящих (Estatuto de los Trabajadores). Це - особливий правовий акт універсального характеру, так як його не можна віднести до числа кодексів або назвати звичайним законом. Швидше за все, він є актом інкорпорації норм трудового права, аналогів якому в інших правових системах немає.
Всього Статут містить 97 статей і регулює сферу застосування і джерела трудового права-основні трудові права і обязанності- норми, присвячені трудовому договору- правові гарантії в сфері трудового права-правила організації об`єднань трудящих питання соціального партнерства, трудових правопорушень, прикінцеві та перехідні положення. Особливе значення для системи джерел приватного права Іспанії мають акти делегованого і термінового законодавства, що є однією з особливостей регулювання відносин у приватному праві країни.
Процедура делегування повноважень і правила видання відповідних нормативних правових актів передбачені в ст.ст. 82-85 Конституції 1978 року. Так, у відповідність до ст. 82 "генеральні кортеси можуть делегувати Уряду право прийняття нормативних актів, що мають силу парламентського закону зі спеціальних питань". 16
Декрети-закони повинні негайно виноситися на обговорення і голосування всім складом Конгресу, який з цією метою скликається, будучи не на сесії, протягом 30 днів з моменту оприлюднення декрету-закону. Конгрес повинен прийняти певне рішення про затвердження або скасування цього документа. Для такого позачергового засідання передбачається спеціальна спрощена процедура. В Іспанії в сфері цивільного та торгового права сьогодні діють три подібних документа:
1. Декрет-закон від 16 листопада 1978 року № 33 про встановлення віку повноліття;
2. Декрет-закон від 29 грудня 1993 року № 22, за яким встановлюються основні принципи регулювання приписів щодо торгівлі;
3. Декрет-закон від 31 липня 1998 року № 8 про необхідні заходи по відношенню до промислової власності;
Решта шість подібних документів відносяться до сфери регулювання трудових правовідносин. В силу ряду історичних причин, про які вже згадувалося раніше, для сучасної правової системи Іспанії особливе значення має співвідношення норм приватного права держави в цілому і його автономних областей.
Джерелами правового регулювання даного питання є Розділ Восьмий "Територіальний устрій держави" іспанської Конституції 1978 року і розділ V введеного титулу іспанського Цивільного кодексу "Сфери дії загальнодержавного і провінційного цивільного законодав-ства". 19 П. 8 ст. 149 Конституції говорить про виключної компетенції держави в галузі цивільного права, однак із застереженням: "без шкоди для збереження, відновлення і розвитку автономними співтовариствами своїх цивільних правових норм, - фуеральних (el derecho civil foral) або спеціальних, - де такі діють".
Найважливішою особливістю іспанського громадянського права є те, що в провінціях, які мають власне цивільне законодавство, норми Цивільного кодексу Іспанії застосовуються субсидиарно.
Так, в ст. 14 Кодексу зазначено, що "застосування загальнодержавного або відповідного провінційного права визначається правилами про особисте законі" .22 Таким чином, для визначення застосовності загальнодержавного або провінційного права в кожному конкретному випадку застосовуються колізійні прив`язки з розділу Кодексу, присвяченого нормам міжнародного приватного права. На підставі усього вищевикладеного можна зробити кілька висновків. По-перше, джерела іспанського приватного права відрізняються великою своєрідністю і самобутністю. По-друге, слід підкреслити особливу роль Цивільного кодексу в регулюванні джерел права взагалі, а не тільки цивільного права, що не властиво іншим країнам. Крім цієї особливості ГК Іспанії притаманне безліч інших унікальних рис, що не дозволяє вважати його результатом простого творчого запозичення положень ФГК. По-третє, все вищевикладене дозволяє зробити висновок про своєрідність застосування інститутів делегованого і термінового законодавства в Іспанії. По-четверте, всі автономні області Іспанії мають унікальні можливості по створенню власного законодавства в сфері приватного права, норми якого мають пріоритет над про-щегосударственнимі законами.
