Актуальні напрями сучасних політико-географічних досліджень
Глобалізація і прискорення інтернаціоналізації всіх сфер життєдіяльності людини в сучасну епоху ставить перед політичною географією нові актуальні завдання. Посилюється регіональна мозаїчність, складність і, одночасно, цілісність усього світу. Скорочується значення фактора відстані як в економічній, так і в політичній і військово-стратегічних областях, що призвело до зміни провідних рис політико-географічного положення країн і регіонів. У число ключових проблем сучасних політико-географічних досліджень входять:
Відео: Відеоуроки по географії. Що вивчає наука географія
middot-геополітичне пристрій світу і циклічність його розвитку на постіндустріальної стадії, поліцентризм його регіональної структури і багаторівнева залежність між країнами, трансформація їх геополітичного положення в умовах мінливої політичної та економічної структури світу;
middot-політико-географічне країнознавство і географічне державознавство, спрямовані на аналіз територіально-політичних систем як основних об`єктів політичної географії з охопленням широкого кола питань політико-географічного положення держав і структури державної території, територіальної розстановки політичних сил в країнах, їх регіонах і окремих центрах ( включаючи проблеми електоральної географії), регіональні соціально-політичні етноконфесійні та інші відмінності (політична регіону Істік), територіально-політична організація суспільства і його стійкість, типи адміністративно-територіального поділу та питання політико-географічного районування;
Відео: 2 Джерела географічних знань
middot- геополітичні та регіональні конфлікти, аналіз геостратегічних реалій і визначення шляхів врегулювання конфліктних ситуацій, розробка геополотіческіх кодів і стратегії взаємодії окремих країн із зовнішнім світом, перехід від «геополітики сили» до «геополітиці взаємодії» і вироблення механізмів взаємної відповідальності за долі земної цивілізації.
У числі актуальних завдань першого тематичного блоку на перше місце на початку ХХI століття висунулися проблеми формування багатополюсного світу, посилення геополітичної значущості економічної конкуренції, формування потужних регіональних інтеграційних економічних блоків як суб`єктів світової політики (ЄС, НАФТА, АСЕАН та ін.), поява нових глобальних суперечностей (між багатою Північчю і бідним Півднем, між Заходом і ісламським світом, між Західною Європою і США), посилення ролі великих регіональних держав (Китай, Японія, Німеччина), які претендують на роль світових лідерів. Нові аспекти встають перед традиційним напрямком політичної географії з аналізу політичної структури світу і формування політичної карти в цілому і великих регіонах. Особлива увага в останнє десятиліття викликають питання політичної та економічної трансформації пострадянського простору: розпад СРСР і утворення СНД, припинення діяльності РЕВ, Організації Варшавського Договору, з одного боку, і розширення ЄС і НАТО - з іншого. Розпад югославської федерації і збереження складної політичної ситуації на Балканах залишається актуальною проблемою дослідження при політико-географічному вивченні кризових регіонів світу (Близький Схід, Афганістан та ін.).
Велике значення набувають дослідження політико-географічних аспектів глобальних проблем людства, що вивчаються комплексно:- забезпеченість енергетичними та іншими природними ресурсами світової економіки в умовах підсилює впливу на екосистеми регіонів і біосфери Землі;
- демографічний розвиток світу і найбільших країн в умовах посилення міграційних процесів під впливом військово-політичних, економічних і екологічних факторів;
- політичний розділ Світового океану, його акваторій шельфу, раціональне освоєння ресурсів і проблеми економічного розвитку прибережних держав, екологічна вразливість океану і його роль в забезпеченні стійкості біосфери;
- продовольча проблема забезпечення зростаючої чисельності населення Землі і формування рівноправного ефективної взаємодії в глобальних політико-географічних системах «Північ-Південь» і «Схід-Захід».
Другий тематичний блок в останньому десятилітті рубежу ХХ століття характеризується розширенням інтересу до дослідження як традиційних питань політико-географічного країнознавства (політико-географічна структура держави, генезис, типи і функції державних кордонів, адміністративно-територіальний устрій і розвиток місцевого самоврядування, проблеми федералізму), так і прискореним розвитком досліджень в нових проблемних областей:
- політико-географічна диференціація політичних сил і аналіз відмінностей в політичних орієнтаціях населення, географії голосувань і представництва територій в органах управління, формування регіональних політичних культур (електоральна географія);
- політичні та економічні аспекти регламентації відносин між центром і регіонами створення ефективної владної вертикалі і розвиток місцевого самоврядування, системи регулювання фінансових потоків між територіями і центром, підвищення ефективності економіки регіонів (регіональна політологія);
- державне будівництво нових незалежних держав, межі їх типи і функції, регіони нового прикордоння, розвиток транскордонних регіонів в умовах інтернаціоналізації всіх сфер діяльності (географічна лімологія).
Третій тематичний блок розвивається як прикладна галузь політичної географії, спрямована на вирішення актуальних геополітичних конфліктів і суперечок в сучасному світі. Сплеск етнічних конфліктів і сепаратизму в багатьох країнах світу активізував дослідження з географії конфліктів, прикордонним суперечкам, національної ідентичності та становище національних меншин. Конфлікт, що триває на Близькому Сході (арабо-ізраїльський), етнічні проблеми в країнах колишньої Югославії, неврегульовані конфлікти в Придністров`ї, Нагірному Карабасі, Чеченській республіці, антизахідний курс ряду ісламських країн (Іран), спалахи релігійного фанатизму на Близькому Сході і в Північній Африці і інші регіональні конфлікти є предметом дослідження етнополітичної географії. Зростання антропогенного впливу на природне середовище, конкуренція за ресурси транскордонних регіонів (водні, земельні, морського шельфу і виняткових економічних зон), трансфер забруднень атмосфери, поверхневих вод, нанесення шкоди здоров`ю населення в результаті техногенних катастроф, будівництво екологічно небезпечних об`єктів в прикордонних районах породжують екологізацію всього спектра міждержавних і міжнародних відносин і вимагають комплексних політико-географічних досліджень екологічної безпеки.
Для вирішення актуальних завдань політична географія широко використовує весь арсенал методів і підходів як географічних, так і соціально-політичних наук. Поряд із застосуванням традиційних (описового, порівняльно-географічного, картографічного і ін.) Все більш широко в політико-географічних дослідженнях застосовуються і нові методи (соціологічні опитування і зондаж, експертні оцінки, кількісні методи обробки великих масивів інформації, комп`ютерне моделювання, геополітичне прогнозування і ін.).
