Історія взаємин вчителя і учня
Відео: Відносини вчителя і учня. Частина 1
Зміст
Стаття присвячена одному з найважливіших в історіографічних дослідженнях питання взаємин учителя й учня. На основі листування розглядається міжособистісні комунікації М. С. Куторги і П. І. Люперсольского в різних сферах. Також виявляються причини збереження тривалий час теплих відносин між вченими.
М. С. Куторга займає почесне місце у вітчизняному антиковедении. У цій області гуманітарного знання він вибудував свого роду фундамент, на якому в подальшому споруджувалося велична будівля російської науки про класичну давнину. Збагнувши критичний метод в історичному дослідженні, сприйнявши новітні на той час концепції зарубіжних вчених, збудувавши логічний концепцію давньогрецької історії, Куторга не замкнувся у вченій кабінетної діяльності, а став займатися активною пропагандою зроблених ним відкриттів як з університетської кафедри на лекціях, урочистих виступах, так і в науково-популярних журналах. Особливо ж значима його роль як учителя молодих людей, які бажали присвятити своє життя служінню науці.
Відео: ELLANISH: Відносини Учитель-Учень. Прояснюють чи насправді ?!
Відзначимо, що по-різному складалися у метра відносини з підопічними. Причиною тому був його неймовірно складний, примхливий, авторитарний характер. Однак були й такі учні, контакти з якими наставник підтримував дуже тривалий час, аж до своєї смерті в 1886 р Тут слід назвати Петра Івановича Люперсольского (1836-1903 рр.) Листи якого, що зберігаються у фонді М. С. Куторги Відділу рукописів Російської національної бібліотеки, дозволяють пролити світло на таку цікаву історіографічну проблему, як взаємини вчителя і учня. Причому, зазначений джерело, що охоплює майже двадцятирічний інтервал (1866-1884 рр.), Дозволяє реконструювати не тільки процес передачі досвіду підростаючому поколінню, а й розглянути питання долі наукової школи М. С. Куторги. Крім того, нами залучалися для аналізу документи офіційного характеру (наприклад, матеріали діловодства), які служать важливим доповненням для вирішення заявленої проблеми.
Перш за все, звернемося до особистості П. І. Люперсольского, найбільш обділених увагою історіографів, на відміну від М. С. Куторги. Петро Іванович походив з родини священнослужителя, тому вчився не в світському навчальної закладі (відповідно, не слухав в період студентства лекцій свого майбутнього вчителя), а в Петербурзькій духовній академії, яку закінчив в 1859 р зі ступенем кандидата. Це дало йому можливість в подальшому, вислужитися по духовному училищному відомству один рік, скласти іспити і захистити дисертацію на ступінь магістра. Варто звернути увагу, що ще в учнівські роки Люперсольскій відрізнявся здатністю до стародавніх мов, на знанні яких заснована Антична і до цього дня.
Після навчання йому було доручено викладання громадянської історії в Вятської духовної семінарії. Але незабаром, в лютому 1860 р він був переміщений учителем давньогрецької мови, а трохи пізніше і історії, в Петербурзьку духовну семінарію, що створило можливість обертатися в столичних наукових колах. На цей час припадають його перші дослідні досліди, поки ще виключно філологічного характеру. Так, в формулярної списку Люперсольского відзначено, що в 1862 році йому доручили займатися перевіркою за грецьким оригіналом рукописного перекладу «Тлумачення Феофілакта Болгарського на Євангеліє від Луки». Про результати виконаної роботи далі нічого не повідомляється, але, мабуть, наукова стезя грунтовно привернула увагу Петра Івановича. У 1865 р він вирішує звільнитися з семінарії і перейти з духовного звання в світське. Незадовго до цього відбувається його знайомство з Куторгі, який був на той час уже заслуженим (з 1864 р позаштатним) професором Петербурзького університету.
У 60х рр. XIX ст. все ще дуже гостро відчувався брак викладачів у вищих навчальних закладах. Петербурзький університет втратив частину своїх професорів ще на самому початку цього десятиліття в зв`язку з його закриттям. У міністерстві розуміли необхідність поповнення кадрів, тому його керівник А. В. Головнін доручив Куторгі, найбільш авторитетному вченому, приготувати 3х чоловік до професорського звання в області загальної історії. Серед рекомендованих для цих занять перебував і П. І. Люперсольскій, на якого метр в 1867 р вказує як на найбільш здібного учня в листі міністру, просячи у останнього продовження виплати змісту для приготування до професорського звання свого вихованця. Зокрема, Куторга пише: «Люперсольскій відрізнявся світлістю розуму, явною здатністю до критики і до викладу, і таким знаннями грецького світу, яке в даний час зустрічається у нас рідко».
Заняття з Куторгі мали неформальний характер і здійснювалися у нього вдома два рази в тиждень. По п`ятницях були всі троє, представляючи приготовані ними на задану професором тему письмові роботи по давньогрецької історії. Ці твори, які могли і не бути складовою частиною майбутніх магістерських робіт вихованців, обговорювалися і правилися. Головне, на що звертав увагу Куторга при їх розборі самостійність суджень магістрантів, залучення максимуму джерел, їх критика (або глибокий джерелознавчих аналіз), а також знання історіографії проблеми (т. Е. Знайомство із зарубіжними роботами по темі). При цьому метр був завжди суворий, але справедливий, не давав своїм вихованцям зазнаватися і перебільшувати важливість зроблених відкриттів. Понад те, у неділю проходили індивідуальні консультації з професором, де учні звітували про свої напрацювання за обраною 12 темою дисертації.
Звіти про свої наукові заняттях учні надавали і в листах в разі, якщо вони не мали можливості спілкуватися з учителем особисто. Зазвичай це траплялося влітку, коли Куторга, звільнившись від лекцій в університеті, їхав до свого маєтку в Могилевської губернії. У листі від 9 серпня 1866 р Люперсольскій повідомляє про книгах, які йому вдалося придбати і прочитати по темі дисертації. Так, він пише, що отримав від Вольфа брошуру Фукар «Memoire sur les ruines et lrsquo-histoire de Delpheo», яка йому особливо цінна в питаннях топографії місцевості Дельф, говорить про читання їм монографій Нибура і Бартель.
Відео: А.Верба. Відповіді на «Йога-Хвилі». 39. Взаємини вчителя і учня
Люперсольскій з величезною повагою до свого вчителя згадує ці заняття: «З почуттям глибокого поваги, і щирої вдячності до Вас я завжди буду пам`ятати і високо цінувати як Ваші повні високого розуму і глибокої досвідченості настанови і вказівки в справі науки, так і Ваш цілком безкорисливий і з тим разом невпинна праця, з яким Ви постійно займалися з нами протягом двох років ».
Крім розбору творів, Куторга постачав своїх учнів необхідними джерелами і літературою. А відомо, що у нього була багатюща бібліотека, в якій знаходилися рідкісні видання. А завдяки своєму подорожі по Балканському півострову в 1860, 1861 рр. професор міг ділитися і своїми особистими спостереженнями з топографії різних місцевостей. Люперсольскій відзначає в дисертації, що йому дуже корисні були розмови з учителем про різні особливості території, на якій розташовувалися Дельфи. У щоденнику Куторги, який він вів під час свого перебування в Греції, містяться цікаві думки, які виникали у нього на місці під час огляду руїн цього «храмового міста»: «... так здивований я був величчю природи, і так сильно вражений спогадами давнини .
