Японські інніціатіва азіатського регіону

Відео: Японія підтримує ініціативи Казахстану

У пропозиціях Японії, представлених на першому Нараді старших посадових осіб АРФ, містилися такі основні аспекти формування заходів по зміцненню довіри:
- обмін інформацією для забезпечення відкритості оборонної політики країн-учасниць;
- обмін персоналом для поглиблення загального розуміння;
- співробітництво, спрямоване на вироблення загальних ініціатив.
Пропозиції по обміну інформацією на увазі три основних напрямки діяльності:
- публікацію «білих» книг по обороні;
- застосування регістра звичайних озброєнь ООН;
- розвиток співпраці в області нерозповсюдження зброї масового знищення.

Країни АРФ в результаті домовилися представляти книги з оборони щорічно країні-голові.
Очікувалося, що відкритий обмін інформацією дозволить знизити рівень недовіри між країнами регіону, оскільки вони будуть більш обізнані щодо планів своїх сусідів.
Пропозиція щодо обміну співробітниками та експертами було націлене на стимулювання професійних контактів між співробітниками військових відомств країн регіону. Японії вже вдалося на той час налагодити обмін з Китаєм і низкою країн АСЕАН в якості однієї зі складових заходів по зміцненню довіри, а через АРФ малося на увазі поширити цю практику на всі країни регіону.
Пропозиція по загальнорегіональному співпраці в боротьбі з поширенням ядерної зброї, в першу чергу, відображало побоювання Японії щодо активного розвитку військової сфери в КНДР і можливих розробок нею ядерної програми. Японія пропонувала країнам регіону встановити ефективну систему контролю, щоб запобігти можливій продаж сировини і матеріалів, необхідних для створення такої зброї, а також регулярно проводити семінари з питань нерозповсюдження.

Щодо співробітництва, спрямованого на вироблення спільних ініціатив, в пропозиціях Японії основний упор робився на співпрацю в проведенні операцій з підтримки миру не тільки в рамках заходів по зміцненню довіри, а й для підготовки країн до імовірним майбутнім проблем.

"Дорожня карта"

Під час другого Наради старших посадових осіб АРФ (травень 1995 року, Бруней) міністри країн-учасниць офіційно домовилися стимулювати ряд заходів по зміцненню довіри, в тому числі «діалоги та консультації з політичних питань і співпраці в області безпеки», «уявлення щорічного звіту по політиці безпеки на Нараді старших посадових осіб АРФ на добровільній основі »,« контактах і обмінах на вищому рівні між співробітниками військових відомств », а також« участь в операціях ООН з підтримання миру ».
Також було вирішено сформувати міжсесійний групу підтримки для розробки заходів по зміцненню довіри, і було прийнято рішення проводити двічі на рік міжсесійні зустрічі для обговорення проблем миротворчості та операцій з пошуку та рятування людей. Установа цих міжсесійних механізмів в повній мірі сприяло розвитку і зміцненню співробітництва в питаннях безпеки між країнами АТР і стало першою спробою інституціоналізувати роботу Форуму.
На другому АРФ розглядали також нову програму розвитку, яка дістала назву «Дорожня карта». Основні підходи були розроблені і запропоновані Брунеєм, який головував на цьому Форумі, проте насправді велика частина роботи з цих питань лягла на плечі Австралії і Сінгапуру. Також як Канада і Австралія, Японія пропонувала створити в рамках АРФ робочу групу для конструктивного і більш докладного обговорення висунутих ініціатив.

робочі групи

Для Японії стимулювання розвитку заходів по зміцненню довіри почалося з третьої сесії АРФ, коли вона зайняла місце співголови в робочій групі по розробці заходів по зміцненню довіри.
За наполяганням Японії на ці зустрічі були запрошені офіційні представники військових відомств 18 країн. Японія переслідувала наступні основні цілі в рамках роботи цих груп:
- поглиблення взаєморозуміння між країнами-учасницями за допомогою проведення багатосторонніх консультацій з питань безпеки та заходів щодо зміцнення довіри;
- проведення роз`яснювальних зустрічей і консультацій з окремими країнами для подальшого досягнення консенсусу щодо нових заходів по зміцненню довіри.
Під час наради робочих груп офіційні особи, в першу чергу, обговорили наступний порядок денний щодо заходів по зміцненню довіри:
- публікацію звітів оборонних відомств;
- обмін учнями військових шкіл, військових спостерігачів і менеджерів військових відомств;
- регістр звичайних озброєнь ООН;
- додаткові заходи щодо зміцнення довіри.

Крім вищевказаних положень, для Токіо важливим залишалося переконати країни-учасниці опублікувати «білі» книги з оборони. До моменту початку засідання першої робочої групи лише половина країн-членів АРФ опублікували свої «білі» книги, щоб продемонструвати відкритість своєї військової політики. У той же час Японія висловила побоювання, що стосуються достовірності інформації, опублікованої в цих «білих» книгах. Питання стало руба в листопаді 1995 року, коли Китай опублікував свою оборонну книгу. «Біла» книга Пекіна викликала бурю обурення з боку західних країн, які заявляли, що інформацію, що містилася в ній, неможливо розглядати як прозору і достовірну.
Такі ж питання викликали і звіти Сінгапуру, Таїланду та Індонезії. Питань про кількість включається в «білі» книги інформації та її якості можна було б уникнути, якби була вироблена конкретна модель, по якій можна було будувати військовий звіт. Японія навіть внесла пропозицію розглядати її «білу» книгу з оборони в якості моделі. Проте ця пропозиція не знайшла підтримки у ряду країн, зокрема у тих, хто вважав таку відкритість військової інформації втручанням у внутрішню політику і загрозою їх національної безпеки.
Робочі групи також розглянули і нові заходи по зміцненню довіри, має на увазі попереднє повідомлення і обмін спостерігачами на військових навчаннях.
Незважаючи на те, що Японія виступала проти застосування в регіоні заходів, які були розроблені в ОБСЄ, вважаючи, що підходи, вироблені в Європі для боротьби з наслідками холодної війни, незастосовні в АТР, до третьої сесії АРФ офіційні особи Японії змінили своє ставлення щодо цього питання, визнавши, що подібні кроки можуть сприяти зростанню довіри між країнами регіону.
Багато країн очікували швидкого рішення з цього питання, однак через конфронтації між Пекіном і Вашингтоном щодо безпосередньої реалізації цих заходів, обговорення було відкладено.
Китай підтримував тільки багатосторонні військові навчання, які б проходили не на території держави, а, наприклад, у відкритому морі, і на які б запрошували спостерігачі з різних країн. США виступали з протилежним пропозицією, яка передбачає запрошення на будь-які військові навчання іноземних спостерігачів. Таким чином, американські офіційні особи ніяк не могли погодитися з пропозиціями Пекіна.

Вищевказані пропозиції щодо заходів по зміцненню довіри були згодом розширені під час другого засідання робочої групи в Джакарті (середина квітня 1995 г.), проте вдалося досягти лише незначних зрушень, в першу чергу, через небажання Китаю і ряду країн АСЕАН розробляти ці заходи. Під час третього саміту АРФ (липень 1996 р Джакарта) було заявлено, що «Нарада старших посадових осіб відкрито для участі представників військових відомств, а також для них відкрито участь і в міжсесійних зустрічах». Було також вирішено, що країни-учасниці будуть «добровільно обмінюватися інформацією щодо майбутньої участі спостерігачів та щодо майбутніх військових навчань країн АРФ». В кінці саміту з питання про заснування регіонального регістру по звичайних озброєнь країни погодилися «добровільно обмінюватися один з одним інформацією, яка згодом буде направлятися в регістр ООН».

Найбільшим досягненням четвертого саміту АРФ можна назвати рішення про участь представників військових відомств країн-учасниць в засіданнях робочих груп і самої зустрічі на вищому рівні Форуму. На Нараді старших посадових осіб АРФ (травень 1997 року, Малайзія) Австралія внесла пропозицію про проведення спільного обіду для представників військових кіл з метою ще більше залучити їх до участі у вирішенні проблем АРФ. Заручившись підтримкою Японії, Австралія навіть висунула ідею провести окрему зустріч представників військових міністерств, проте це не викликало схвалення з боку Китаю і інших країн АСЕАН. У відповідь Японія і США заблокували альтернативну пропозицію про включення офіційних представників військових міністерств в Міністерські зустрічі. В результаті єдиної думки з цього питання вдалося досягти безпосередньо перед початком четвертої сесії АРФ. Було вирішено, що приблизно половина країн АРФ надішле військових представників на саміт.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Різне