Курс на економічну і соціальну модернізацію росії
Відео: Портал "Історія.РФ". Курс лекцій з історії Росії доктора історичних наук Орлова Ігоря Борисовича
Дефолт 1998 року та особливо світова криза оголили той факт, що курс економічного розвитку країни, що орієнтується на експорт природних ресурсів, в першу чергу енергоресурсів, є недалекоглядним. Економіка країни в повній мірі відчула вразливість щодо впливу на неї зовнішніх чинників, високих витрат неприйнятих своєчасно заходів щодо раціонального використання на цілі економічного розвитку надходили в Росію значних фінансових ресурсів.
У російському суспільстві почало формуватися усвідомлення того, що далі слідувати таким курсом можна в умовах мінливого балансу сил на між- родного арені і конкуренції, що загострилася на світовому ринку.
Збереження експортно-сировинної моделі розвитку російської економіки було кваліфіковано в Доктрині національної числі «головних стратегічних ризиків і загроз національній безпеці в економічній сфері». Ставало дедалі очевиднішим, що без переходу до інноваційного розвитку країна може втратити свої міжнародні позиції і вплив, відкотитися на периферію світової економіки.
Росії потрібна дієва програма заходів щодо використання фінансових, промислових і інтелектуальних ресурсів для радикального оновлення її економічного і науково-технологічного потенціалів, вирішення назрілих питань соціальної сфери. А, кажучи по-крупному, потрібна політика, здатна забезпечити інноваційний прорив в економіці країни.
Кроком в цьому напрямку стала Концепція довгострокового соціально-економічного розвитку країни до 2020 р, спрямована на розвиток національної інноваційної системи, освоєння нових ресурсних джерел, вдосконалення пріоритетних секторів національної економіки, на вирішення інших нагальних проблем.
Продовженням і розвитком концепції є висунута політичним керівництвом стратегія економічної і соціальної модернізації, технологічного оновлення виробничої сфери країни. Стратегія націлена на те, щоб сприяти створенню економіки, що базується на знанні, і суспільства, де інтелект і творчий потенціал особистості стають головними чинниками економічного зростання і національної конкурентоспроможності. Вона передбачає конкретні вектори побудови національної інноваційної системи, переведення економіки на шлях прискореного технологічного розвитку, включаючи:
- підвищення ефективності виробництва, транспортування та використання енергії;
- використання на новому якісному рівні ядерних технологій;
- вдосконалення інформаційних технологій;
- створення власної наземної та космічної інфраструктури передачі всіх видів інформації;
- розгортання виробництва окремих видів медичного обладнання, надсучасних засобів діагностики і медикаментів.
За цим треках будуть розроблятися національні проекти, для реалізації яких буде потрібно відповідне організаційне, науково-технологічне, кадрове та фінансове забезпечення. Це не виключає, зрозуміло, проектів на інших напрямках, наприклад, нанотехнології, де у російської фундаментальної науки є непогані заділи.
Важливою перевагою стратегії економічної модернізації є те, що вона орієнтована, перш за все, на використання вітчизняного науково-технологічного потенціалу, інтелектуальних і творчих сил самих росіян: підприємців, вчених, інженерів, спирається на матеріальні і фінансові ресурси країни. Але, безперечно, багато чого буде залежати від здатності державної влади і бізнесу нашої країни мобілізувати для цілей модернізації необхідні матеріальні, інноваційні та кадрові ресурси, створити ефективну організаційну та управлінську структуру для поетапного здійснення конкретних кроків економічної і соціальної модернізації. І не в останню чергу - від загального настрою російського суспільства, націленості і готовності його передових сил здійснювати стратегію модернізації.
У колах наших економістів поширена думка, що для модернізації російської економіки власних ресурсів у країни недостатньо.
Так, дослідники Інституту економіки РАН Е.Ленчук і Г.Власкін вважають, приводячи на цей рахунок відповідні аргументи і факти, що «переклад вітчизняної економіки на інноваційний шлях розвитку неможливо уявити без активного використання зарубіжних технологій і досвіду, будь то чистий імпорт науково-технічної продукції, прямі іноземні інвестиції, корпоративні угоди по злиттю і поглинанням високотехнологічних компаній або міжнародне співробітництво в рамках спільних наукомістких підприємств і науково-дослідних проек ов »8.
Така точка зору прозвучала і у виступах деяких учасників конференції, що відбулася в листопаді 2010 р в Інституті економіки РАН.
Поглиблення процесів глобалізації та регіоналізації, зростання взаємозалежності національних економік держав, наявність великих грошових мас в світовому обороті відкривають можливості для залучення в нашу економіку зарубіжних фінансових коштів, наукових і технологічних досягнень. Це джерело припливу коштів ззовні, особливо в формі ПІІ, може стати важливим фактором підвищення ефективності відтворювального процесу в країні з усіма наслідками, що випливають потребами теоретичного і практичного плану. Істотно активізуються процеси обмінів не тільки в фінансово-банківській та інвестиційній сферах, а й в освітній, виробничої і науково-технологічній сферах. Зростає між країнами міграція робочої сили-йде обмін фахівцями, науковцями, інженерно-технічним персоналом. Тисячі російських фахівців і вчених, залучених високою оплатою їх праці, працюють в науково-дослідних центрах різних країн Заходу. Деяким з них за видатні наукові досягнення присуджено Нобелівську премію.
Працюючи в нашому посольстві в Сполучених Штатах в кінці минулого століття і відвідуючи деякі американські корпорації, мені не раз доводилося зустрічатися з працюючими там фахівцями з країн Європи та Азії, в тому числі займали в корпораціях керівні пости.
Можна навести й інші приклади, що підтверджують, що в сучасну епоху жодна країна не може успішно розвиватися і реалізовувати свій інноваційний цикл, спираючись тільки на свої власні ресурси, не привертаючи зарубіжні засоби і в ізоляції від торгово-економічних, науково-технічних і виробничих зв`язків з іншими державами.
Природно тому, що російська стратегія економічної модернізації адресована також зовнішнього світу, зокрема країнам Заходу, зі свого боку замислюється над тим, як заново почати будувати з Росією конструктивні ділові відносини. Передбачається запрошення в нашу країну компетентних іноземних фахівців, готових своєю працею і знаннями допомогти демократичній Росії подолати відставання в сфері високих технологій, перевести економіку країни на інноваційний шлях розвитку.
Статті за темою "Курс на економічну і соціальну модернізацію росії"
Оцініть, будь ласка статтю
Ще статті розділу