На проведеному в 2005 році саміті Росія - Євросоюз в Санкт-Петербурзі були прийняті великі рішення, які, безумовно, позитивно вплинуть на міжнародне співробітництво в Старому Світі. Серед основоположних документів саміту - дорожня карта інтеграції Росії і Європейського союзу за ключовими напрямами, включаючи освіту. Обговорення цих питань було продовжено на саміті Росія - Євросоюз в Самарі.
Інтеграційні процеси, передбачені дорожньою картою, розвиваються, але в конкретних напрямках вони йдуть на різних швидкостях. Справа в тому, що Росія і об`єднана Європа значно відрізняються за показниками соціально-економічного розвитку. Населення нашої країни в 3,5 рази менше, ніж населення країн - членів Євросоюзу. Валовий внутрішній продукт Росії в 15 разів менше ВВП Європейського союзу, а валовий внутрішній продукт на душу населення у нас менше, ніж в Євросоюзі, в 2,5 рази.
МАРШРУТИ ІНТЕГРАЦІЇ
На проведеному в 2005 році саміті Росія - Євросоюз в Санкт-Петербурзі були прийняті великі рішення, які, безумовно, позитивно вплинуть на міжнародне співробітництво в Старому Світі. Серед основоположних документів саміту - дорожня карта інтеграції Росії і Європейського союзу за ключовими напрямами, включаючи освіту. Обговорення цих питань було продовжено на саміті Росія - Євросоюз в Самаре.Інтеграціонние процеси, передбачені дорожньою картою, розвиваються, але в конкретних напрямках вони йдуть на різних швидкостях. Справа в тому, що Росія і об`єднана Європа значно відрізняються за показниками соціально-економічного розвитку. Населення нашої країни в 3,5 рази менше, ніж населення країн - членів Євросоюзу. Валовий внутрішній продукт Росії в 15 разів менше ВВП Європейського союзу, а валовий внутрішній продукт на душу населення у нас менше, ніж в Євросоюзі, в 2,5 рази.
П`ЯТЬ СЦЕНАРІЇВ
В рамках Болонського процесу створено спільну робочу групу, яка об`єднала представників зацікавлених країн-учасниць. Ця група підготувала сценарій нашого руху вперед, розраховані на період до 2015 року. Обговорення проектів сценаріїв було відведено центральне місце на міжнародному семінарі «Освіта об`єднує. Спільні цінності - спільне майбутнє », який був організований Державним університетом - Вищою школою економіки 17-18 жовтня на базі Всеросійської державної бібліотеки іноземної літератури ім. М.І. Рудоміно.
За першим сценарієм Росія і Євросоюз - союзники в сфері освіти, тобто нас об`єднують спільні цілі, інтереси, проблеми та методи їх вирішення. Але на жаль, цей, якщо завгодно, сверхідеальний варіант ми прийняти сьогодні не можемо. У тому числі і тому, що аж надто відрізняється рівень розвитку у нас в порівнянні з провідними країнами Євросоюзу, особливо в соціальній сфері - по доходах, по оплаті праці та ін.
Згідно з п`ятим сценарієм передбачається, що Росія і Євросоюз будуть здійснювати асиметричну модель освітнього співробітництва. Тобто ми будемо йти паралельним курсом, ніяк не стикаючись з Євросоюзом. Росія приймає свої рішення, а Євросоюз - свої. Очевидно, що в цьому випадку втрачається основний сенс нашої дорожньої карти, відповідно до якої повинні бути загальними і інтереси і цілі. Тому і п`ятий сценарій не можна розглядати як життєвий.
Ви не цілеспрямовані? Попроуйте ставити , і ви свого досягнете! Головне, віра в себе і трішки удачі.
Більш привабливо виглядають деякі аспекти другого сценарію, які передбачають спільні цілі, загальні та специфічні для кожної сторони інтереси, так само як і загальні і специфічні проблеми країн-учасниць. В рамках цього сценарію треба будувати інтеграцію так, щоб спільно вирішувати загальні проблеми і проводити в життя спільні інтереси, залишаючи на розсуд кожного боку її самобутні інтереси і пов`язані з ними проблеми. Це вже куди ближче до тієї реальної моделі інтеграції Росія - Євросоюз, яку можливо втілити в життя.
І останній сценарій. Росія і Євросоюз - просто сусіди в освітньому просторі і в більшості випадків у нас не завжди спільні інтереси, різні у нас проблеми і різні методи та шляхи їх вирішення.
ГОЛОВНА МЕТА - ЯКІСТЬ
З перших днів, як у нас в країні стала обговорюватися принципова можливість участі російських вузів в Болонському процесі, розгорнулася досить жвава дискусія, в ході якої з`явилися як гарячі прихильники європейського шляху модернізації нашої вищої школи, так і їх досить критично налаштовані опоненти. В кінцевому рахунку полеміка стала зводитися до того, чи треба нам наслідувати Європі (так само як Америці, Азії, Австралії і т.п.) чи ні. З`явилися противники навіть простий транспарентності російської системи вищої освіти із зарубіжними: мовляв, через свою відкритість ми втратимо і найкомпетентніших викладачів, і здібних студентів, і кращих випускників.
Все-таки найперше мета Росії - підвищення якості вищої освіти. А це передбачає освоєння тих методів і шляхів вирішення завдань поліпшення підготовки кадрів, підвищення рівня всієї діяльності університетів та інших вузів, які реалізуються в тому числі і в рамках Болонського процесу. Євросоюз офіційно і цілком виразно поставив перед собою мету - створити конкурентоспроможну з американської, кращу в світі систему вищої освіти.
Але питання фінансування треба, як очевидно, розглядати не з кондачка, а в контексті світових тенденцій комбінування бюджетного фінансування з коштами платників податків, роботодавців, ділових кіл і створення для цього ефективних механізмів, в тому числі і податкових пільг. Поки цих механізмів немає, наші заклики на з`їзді Російського Союзу ректорів, підписані на ньому угоди з бізнес-спільнотою реальних результатів не дають.
У питаннях якості вищої освіти ми з Євросоюзом повинні говорити на одній мові. Щонайменше, необхідно розробити і ввести порівнянні критерії якості. Я маю на увазі не тільки єдине додаток до диплому і не тільки європейську систему перекладних одиниць (кредитів). Потрібні достовірні і чіткі критерії якісного рівня змісту вищої освіти та заходи його засвоєння студентами як тепер кажуть, критерії компетентності випускників.
Суть тут полягає в тому, щоб якість освіти оцінювалося за кінцевим результатом. І саме для цього сьогодні виробляються деякі нові механізми. Що тут мається на увазі? Ну, наприклад, принцип, реалізований у нас в рамках єдиного державного іспиту, коли якість знання випускників шкіл оцінюють не ті педагоги, які їх навчали. Це треба поширити і на процес вищої освіти. Державна акредитаційна комісія вузу тоді повинна складатися з пред-ставників роботодавців, наукових установ, викладачів інших навчальних закладів. Може використовуватися і здача іспитів в мережі Інтернет.
ПОТРІБНІ СТРУКТУРНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ
З 1 вересня 2009 року вищі навчальні заклади повинні приступити до реалізації нового прийняття законодавчого акту, згідно з яким в нашій вищій школі нарешті вводяться ступеня бакалавра і магістра. Це суттєвий крок вперед на шляху входження Росії в загальноєвропейський простір вищої освіти.
Але ми і тут ще багато мрій не готові. Зокрема, якщо брати магістратуру, то поки що навіть в концептуальному відношенні не продумані питання атестації та акредитації вищих навчальних закладів на право випуску магістрів. З досвіду більшості країн світу, Європи та США, магістратуру повинні мати далеко не всі, мабуть, не більше половини вузів, а решта можуть готувати тільки бакалаврів. Для того щоб це прийняти, треба ще розробити аттестационно-кваліфікаційні критерії, застосовні до тих вузам, які можуть реалізовувати освітні програми бакалавра та магістра. Але поки ж нічого не розроблено. А необхідно визначитися до 2009 року.
Є ще одна серйозна задача, поставлена в рамках Болонського процесу на Конференції міністрів освіти в Бергені (Фінляндія) в 2005 році, до вирішення якої Росія практично не приступала. І справа зовсім не в тому, що за цю затримку Росії була виставлена «червона картка» на недавній Конференції міністрів освіти в Лондоні. Справа в тому, що це дійсно принципове питання: мова йде про створення третього рівня - рівня докторантури (Ph.D), в рамках, підкреслюю, що будується в рамках Болонського процесу трирівневої системи вищої освіти.
Таким чином, в Росії треба вжити заходів щодо формування третього рівня вищої освіти відповідно до принципів Болонського процесу, і тут виникає також велике поле нашої спільної роботи з європейськими партнерами. Більш того, в цій справі є хороший прецедент - підписання Росією і Францією в 2003 році в присутності глав двох держав Міжурядової угоди про еквівалентність російської ступеня кандидата наук і французької доктора наук. Аналогічні угоди доцільно укласти з іншими державами Європи. Ефективним заходом тут була б також підтримка спільних програм подвійного наукового керівництва аспірантами - програм «cotutelle», що реалізуються російськими та західноєвропейськими університетами. У цьому випадку саме знизу, від самого академічної спільноти йшли б уточнені вимоги до третього рівня вищої освіти в рамках Болонського процесу.
