Політика сша в області про
Відео: Андрій Фурсов - В Чим Причина Такий Політики США?
Зміст
Навесні 2001 р президент Дж.Буш оголосив створення системи національної протиракетної оборони державною політикою США. Офіційно декларованою метою є побудова інтегрованої і ешелонованої системи ПРО, здатної забезпечити захист США, дружніх держав і союзників, а також американських військ, розміщених за кордоном, від будь-яких типів балістичних ракет з допомогою засобів перехоплення, що покривають всі ділянки траєкторії польоту атакуючих цілей. Це формулювання майже дослівно повторює стратегічну задачу програми ПРО, яка здійснювалася на основі "Стратегічної оборонної ініціативи" (СОІ), проголошеної президентом Р. Рейганом (березень 1983 г.). У руслі історичної тенденції розвитку американської військово-стратегічної думки лежать і оголошені на початку нинішнього року плани будівництва системи ПРО в Східній Європі. Так, ці "зоряні війни» не , це підготовка до світової війни.
У 2001 р США вийшли з Договору по ПРО і через три роки приступили до розгортання першої черги системи національної ПРО. Пріоритетом на тому етапі було визначено створення захисту американської території від потенційної загрози балістичних ракет Північної Кореї. Засоби ПРО наземного базування, які США почали розміщувати влітку 2004 р на Алясці і в Каліфорнії, призначені для знищення балістичних ракет великої дальності.
Відео: США: політика хаосу. Час покаже. Випуск від 14.04.2017
Для перехоплення ракет малої дальності Сполучені Штати побудували кошти ПРО морського базування - 16 есмінців, оснащених системою "Ейджіс". В інформаційний контур національної ПРО інтегровані великі стаціонарні РЛС, розташовані на Алясці, в Каліфорнії, Великобританії і Гренландії, а також мобільні РЛС (в тому числі що знаходяться поблизу Аляски і в Японії), а також датчики космічного базування, виведені на орбіту. Надалі протиракетна оборона буде розширюватися за рахунок підключення до неї коштів, створених на основі нових технологій, і розгортання додаткових компонентів системи.
Одну з цих радіолокаційних станцій США планують розмістити в районі Кавказу, але поки вони не визна-ділилися з вибором місця її дислокації. В якості найбільш ймовірних кандидатів розглядаються Грузія і Азербайджан. Специфіка географічного положення закавказьких держав визначає переваги ис-користування їх території як стартовий майданчик для перехоплення іранських ракет на активній ділянці траєкторії польоту.
Американські програми в області ПРО є одним з інструментів глобальної стратегії США, невід`ємним мотивом якої є прагнення до максимальної свободи в забезпеченні національних інтересів і зменшення залежності від зовнішніх факторів. У концептуальних документах по стратегії національної безпеки ПРО розглядається як остання лінія оборони Сполучених Штатів від ЗМЗ держав "осі зла" і як засіб забезпечення переваги американських збройних сил на ТВД в разі військового конфлікту. Крім Росії і США ще 15 держав здійснюють розробку протиракетних технологій, в тому числі Ізраїль і Японія, які давно і активно співпрацюють з Вашингтоном над спільними проектами в області ПРО
На думку ряду американських військових теоретиків, зокрема У.Перрі і його однодумців, в локальних конфліктах, де США не протистоїть загроза безпосереднього ядерного удару по своїй території, потенціал звичайних озброєнь, заснований на ПРО ТВД і високоточну зброю, стає більш реальним і ефективним інструментом стримування противника, ніж американську ядерну зброю. Однак ідея перенесення акценту з ядерного стримування на ПРО і високоточна зброя в підготовці до потенційних конфліктів з новоявленими власниками зброї масового знищення піддається критиці з боку тієї частини американських військових аналітиків, які вважають помилковим під-хід, що веде до відносного зменшення ролі ядерних сил у цих планах. Погляди цих експертів роблять усе більш помітний вплив на державному рівні, що знаходить своє відображення в програмах розробки нових типів ядерних боєзарядів малої потужності.
Згідно зі схваленою президентом Р. Рейганом в 1987 р концепції поетапного будівництва наземно-космічної ПРО, передбачалося розгортання повномасштабної системи в три стадії з 1995 р по 2015 р міру створення необхідних технологій, причому вже на першому етапі планувалося почати виводити в космос супутники -Датчики і ударні засоби перехоплення.
Відео: ЦЕ заборонили показувати в США: Самая антиамериканська промова Путіна !!! 2016, СЬОГОДНІ
Передбачалося розгорнути на землі і космічних платформах 750-1000 ракет-перехоплювачів, переважну частину яких повинні були скласти малогабаритні протиракети автономного наведення, здатні збивати цілі шляхом кінетичного зіткнення (проект "Brilliant Pebbled). Вартість початкової конфігурації системи ПРО оцінювалася в 75-150 млрд. дол. Після закінчення "холодної" війни американський підхід відрізнявся явною суперечливістю. З одного боку, Сполучені Штати вже не могли ігнорувати нові реалії, які позбавляли будь-якої раціональної осно ви їх колишні розрахунки, засновані на гіпотетичних сценаріях радянсько-американського ядерного конфлікту, а з іншого - над ними тяжіла логіка багаторічного протистояння з СРСР.
Вашингтон переслідував несумісні між собою цілі: пропонував Москві домовитися про заходи довіри і певному рівні взаємної відкритості в області ПРО, і в той же час, не переставав розглядати ПРО як інструмент отримання односторонніх переваг. Перегляд конфігурації системи, що розробляється ПРО відбувався з урахуванням виникнення потенційних джерел загрози з боку держав "третього світу" для регіональних інтересів Сполучених Штатів і зниження ймовірності ядерного удару СРСР. США, залишившись в ролі єдиної наддержави, прагнули отримати максимум вигод зі свого нового по-розкладання і не хотіли зв`язувати себе зобов`язаннями, які ставили б їх на один рівень з Росією і створювали б ситуацію взаємозалежності в сфері ПРО, де диспаритет між двома країнами в інвестиціях почав чітко вимальовуватися.
На початку 1991 р президент Дж.Буш- старший оголосив про переорієнтацію програми ПРО на забезпечення прикриття США і їх союзників, а також американських збройних сил, дислокованих за кордоном, від одиночних і малогрупових ракетних ударів. Новий проект, що отримав назву "глобальна захист від обмежених ударів" (ГЗОУ), передбачав створення обмеженої системи національної ПРО для захисту США від потенційної ракетної загрози з боку ворожих режимів, і від несанкціонованих і помилкових пусків ракет СРСР і Китаю. Адміністрація Б.Клінтона анулювала проект ГЗОУ, зробивши акцент на розробці систем ПРО ТВД, здатних забезпечити захист угруповань збройних сил США і їх союзників в зоні регіональних або локальних конфліктів. Вона виходила з того, що в умовах накопичення конфліктного потенціалу в ряді стратегічно важливих районів (Східна Азія, Близький і Середній Схід) зростає ймовірність американського військового втручання в регіональні кризи, сполучена з підвищеним ризиком зіткнення з противником, що володіє балістичними ракетами і ЗМЗ.
Відео: 60 хвилин. Навіщо авіаносець США йде до берегів Північної Кореї? від 10.04.2017
Цей прогноз посилював вимоги до захищеності американських військ від ракетних ударів. Стратегія проти-водействія поширенню зброї масового знищення та балістичних ракет стала новою ідейною основою для розробки ПРО натомість концепції "глобального захисту від обмежених ударів". Якщо з питання про національну (стратегічної) ПРО в американському політичному та експертному середовищі не було спільної думки до терористичного нападу на Вашингтон і Нью-Йорк 11 вересня 2001 р то проекти по нестратегічної ПРО користувалися незмінною двопартійну підтримку і спиралися на стійкий консенсус політичного істеблішменту . Можливість знизити втрати до прийнятного рівня за допомогою ПРО ТВД є фактором, який підвищує для Вашингтона допустимість використання військової сили в сфері врегулювання кризових ситуацій. Створення ефективних систем ПРО покликане розширити вибір варіантів реагування на регіональні конфлікти, підвищити гнучкість в проведенні операцій по їх врегулюванню.
