Вплив тріанонського мирного договору на формування політики угорської республіки щодо захисту співвітчизників і діаспори
За підсумками Першої світової війни Угорщина як потерпіла сторона відповідно Тріанонським мирним договором (був підписаний 4 червня 1920 року між країнами переможницями в Першій світовій війні і Угорщиною) позбулася двох третин своєї території з населення, що складало більше половини від її загальної чисельності. Населення країни скоротилося з 18,3 до 7,6 млн. Чоловік. Значна частина угорської території була віддана новоутвореним державам Румунії, Югославії та Чехословаччини, а також невелика частина Австрії, в них угорці стали типовими національними меншинами. прикольні користуються величезною популярністю в соціальних мережах «вконтакте» і «однокласники», які займають лідируючі позиції по популярності серед різних тематичних цитат і статусів.
Зараз загальна чисельність угорців в світі становить близько 13,5 млн. Чоловік. Більшість з них проживають в Угорщині, де вони є основним населенням країни (9,5 млн. З 10 млн. Чоловік) - 2,5 млн. Етнічних угорців живе в суміжних країнах за межами своєї історичної батьківщини, колишньої Австро-Угорської монархії, і 1,5 млн. в інших державах світу.
Цей результат Першої світової війни і зараз залишається досить болючою темою для угорської громадськості всередині країни і за її межами. За словами сучасного австрійського історика і публіциста, угорця за походженням Пауля Лендваї, мова йде про «великої катастрофи в історії країни», частина угорців досі вважає, що навколишні ворожі народи обманом захопили їх спадщина: дві третини історичної Великої Угорщини, країни з більш ніж 1000летней історією, називають Тріанонський мирний договір прокляттям.
Держави Антанти підписанням договорів та переглядом кордонів хотіли домогтися дозволу проблем національних меншин в Центрально-Східній Європі. Разом з тим примусове укладення мирних договорів, при відмові включити положення про меншини в Статут Ліги Націй, новоутвореними державами було витлумачено як посягання на їх суверенітет і втручання у внутрішні справи. Переділ Європи після Першої світової війни також не привів до утворення однонаціональних держав: в них з`явилися нові меншини. У східноєвропейському регіоні, за рідкісним винятком, утвердилася відома модель держави нації при наявності більшої чи меншої кількості національних меншин, конституційний і міжнародний статус яких в цілому не був визначений.
Положення угорців, які опинилися після розпаду Австро-Угорської монархії поза угорської держави виявилося складним. Незважаючи на те що відношення до національних меншин було різним у кожній країні, все ж воно не задовольняло угорців по обидва боки кордону, що створювало напруженість між суміжними країнами. У кращому випадку їх існування і проблеми залишалися непоміченими офіційною владою нових країн. Народи, які отримали державність, не забули старих образ, завданих своїми колишніми «господарями», що стали тепер національними меншинами, пам`ятали прагнення Угорщини по їх насильницької мадяризації (венгерізаціі, самоназва осіб угорської національності мадяри) і колишнє підлегле становище. Вони також не без підстав побоювалися територіальних претензій з боку Угорщини. Прийнято вважати, що однією з основних причин участі Угорщини у Другій світовій війні на боці гітлерівської Німеччини була можливість повернення відібраних земель.
У червні 1993 р Європейська рада на засіданні в Копенгагені встановив ті критерії **, здійснення яких очікує від держав, які мають намір вступити в ЄС, серед них поряд демократичною правовою державою і дотриманням прав людини умовою одного рівня виступає і захист меншин. Згідно з ними потенційна страначлен ЄС зобов`язана забезпечити стабільність інститутів, які гарантують демократію, права людини, верховенство закону і захист меншин. Неодмінною умовою вступу її в ЄС було приведення внутрішнього законодавства у відповідність із загальноєвропейським. Однак питання меншин, що займає важливу роль у зовнішній політиці ЄС і при прийомі в нього нових членів, поки повністю відсутня в правовій системі ЄС, яка однаково поширюється на всі государствачлени ЄС. В даний час обов`язковою умовою для приєднуються до ЄС держав є також надання інформації про внутрішній правовій базі та реальний стан національних меншин.
В Угорщині ідеї встановлення якомога більш тісних зв`язків зі своїми співвітчизниками стали використовуватися прихильниками приєднання її до Європейського союзу, а також підтримки членства в цій міжнародній організації і суміжних держав. Більшість угорців вважає, що єдина Європа, в якій поступово «розчинятися» національні держави, принесе їх країні позбавлення від «комплексу Тріанона». А об`єднання Східної Європи під одним «дахом» як дуже далека перспектива призведе до відновлення єдності угорської нації в рамках існуючих міждержавних кордонів. Європейська інтеграція для Угорщини являє ще один історичний шанс для розквіту і возз`єднання «культурної» угорської нації в рамках Європи.
В даний час відносини Угорщини з суміжними державами в основному впорядковані, велика частина їх члени НАТО, а також ЄС. Таким чином, майже всі етнічні угорці опинилися всередині кордонів європейської інтеграції та європейських демократичних цінностей, а положення залишилися поза НАТО і ЄС стало більш передбачуваним.
Слід зазначити, що членство Угорщини та суміжних країн в ЄС не є панацеєю для підтримки стійкої етнічної ідентичності угорців. Дане завдання вимагала активних дій в цьому напрямку і від самої Угорщини.
В даний час в особі Європейського союзу як інтегруючого об`єднання, що володіє високою правовою культурою та економічним рівнем розвитку, Угорщини представилася можливість відстоювати права етнічних угорців на міжнародному рівні і дбати про їх добробут, яку вона намагається використовувати в повному обсязі.
Угорщина прийняттям Закону № XII розширила можливості держави історичної батьківщини щодо захисту своїх співвітчизників і діаспори на території іншої суверенної країни. Слід звернути увагу, що Угорська Республіка має внутрішнім законодавством щодо захисту прав етнічних і національних меншин, відповідним загальноприйнятим міжнародним стандартам.
За загальним визнанням експертів, політика Угорщини щодо захисту прав етнічних угорців, які проживають в суміжних країнах, і забезпечення прав угорських національних меншин посилила в цілому увагу в Європі до прав національних меншин і розглядається як один з факторів, що впливають на підтримку загальноєвропейської національної і регіональної стабільності і безпеки.
