Австрія: шлях від імперії до республіки
Відео: Франц-Йосиф I: від розквіту Імперії до краху - "Кафедра"
Зміст
Одним з підсумків Першої світової війни став крах двох імперій - Османської та Австро-Угорської. Спроби врятувати клаптикову монархію, вжиті австрійської реакцією за найактивнішої участі керівництва соціал-демократичної партії, результатів не дали. Маніфест імператора Карла про перетворення Австрії в Федерацію національних держав, опублікований 16 жовтня 1918 р був відкинутий пригнобленими народами. Почалася агонія Австро-Угорщини. Війна, що в кінці жовтня революція поклала край існуванню габсбурзької монархії. На її руїнах був утворений ряд самостійних держав, в тому числі і Австрія.
Важливою складовою революції в Австро-Угорщині була визвольна боротьба народів проти монархії Габсбургів. Ще до офіційної капітуляції Австро-Угорщини і укладення перемир`я з Антантою стався розпад клаптикової багатонаціональної імперії. В кінці жовтня 1918 р відбувалася остаточна ліквідація австрійського і угорського панування в Чехії і Словаччині, в південнослов`янських, польських, західноукраїнських та румунських землях.
Чим більш напруженою ставала внутрішньополітична обстановка в Австро-Угорщині, тим гарячково металися в пошуках виходу з положення правителі Габсбурзької монархії, тим гостріше ставало обговорення правлячими колами питань, які були пов`язані з подальшою долею Австрії.
В урядових колах знову почалося обговорення різних планів федералізації Австрії з тим, щоб протистояти національно-визвольній боротьбі народів і зберегти основи габсбурзької імперії. Один з планів федералізації запропонували кілька членів палати панів австрійського рейхсрату на чолі з відомим політиком Генріхом Ламмаш.
План Ламмаша і інші проекти федералізації Австрії викликали різку критику пангерманцев, які побоювалися, що будь-яка реформа в цьому напрямку завдасть шкоди за інтересами власне австрійської буржуазії. На що відбулися 25 серпня 1918 р засіданні реакційного Німецького народного ради для Австрії пангерманцев поспішили оголосити протест проти будь-яких «поступок» слов`янським народам і, особливо, проти створення південнослов`янського держави.
Відео: Урок історії в 8 класі "Від Австрійської імперії до Австро-Угорщини" (Частина 1)
У нинішній ситуації на стороні уряду, який намагався врятувати багатонаціональну монархію Габсбургів за допомогою конституційних реформ, виступили лідери австрійської соціал-демократії. 1 жовтня В. Адлер, Зейц і інші члени соціал-демократичної фракції внесли в палату депутатів проект декларації, який повинен був стати основою для мирних переговорів Австро-Угорщини з країнами Антанти. У декларації не без улесливості підкреслювалося, що умови світу повинні відповідати вимогам країн Антанти і США. У змісті резолюції, прийнятої в зв`язку з цією пропозицією 3 жовтня на засіданні соціал-демократичної фракції, виражалося згоду з пропозицією буржуазних парламентарів за умови, якщо ті заявлять про визнання права на самовизначення для слов`янських і романських націй Австрії. Ця декларація аж ніяк не повинна була сприяти вирішенню національної проблеми в Австрії і національного самовизначення народів Австро-Угорщини: її укладачі не відмовлялися від думки збереження імперії і під «самовизначенням» мали на увазі лише створення окремих національних парламентів в рамках австрійського федеративної держави. У ситуації, що склалася ця резолюція стала платформою для подальшої політичної діяльності австрійських буржуазних партій і для відкритого блоку лідерів соціал-демократії з цими партіями.
Тим часом внутрішньополітичне становище в країні ставало все більш напруженим. Через страйк робітників-транспортників у Відні було призупинено рух міського транспорту. У Празі готувалася загальний страйк. Міністр внутрішніх справ фон Гейер настійно радив військовому міністру посилити військові контингенти для придушення загрожують революційних виступів.
10 жовтня в Відні стало відомо про те, що відповідь уряду США на австрійську ноту «затримується». Це справило досить важке враження на громадську думку. Розгубленість в правлячих колах Австро-Угорщини погіршувалася повідомленнями про загострюється політичній кризі в Німеччині, про що послідувала на початку жовтня 1918 р відставку уряду Гертлінг і формуванні уряду на чолі з «лібералом» Максом Баденським, про що починається в Німеччині революції.
Чи не втрачаючи надії врятувати становище, Карл Габсбургський 12 жовтня організувала в Бадені прийом 32 представників парламентських фракцій всіх націй Австро-Угорщини, на якому знову обговорювалося питання про «реконструкції» імперії. Однак результати не були задовільними. 16 жовтня імператор виступив з маніфестом «До моїх вірних народам Австрії», в якому пропонував негайно провести федералізацію Австрії. Правлячі кола Австрії розраховували, що цей маніфест зможе врятувати розпадається імперію Габсбургов- разом з тим вони сподівалися, що це буде сприйнято як «виступ в дусі 14 пунктів Вільсона», що підвищить шанси Австро-Угорщини в ході майбутніх мирних переговорів.
Однак видання маніфесту про федералізацію Австрії тільки прискорило крах дуалістичної системи Австро-Угорщини, її розпад. Угорський уряд заявило, що не допустить посягань на «цілісність Угорщини», а також відділення від Угорщини південнослов`янських, українських та румунських земель і об`єднання словаків з чехами. У разі спроб порушити «цілісність Угорщини» угорське уряд обіцяв вдатися до відповідних заходів і припинити постачання Австрії продовольством. З ідеями збереження цілісності угорського королівства все ще виступали і керівники угорської соціал-демократії. У зверненні до трудящих Угорщини 8 жовтня 1918 р висловлювалось сподівання на дозвіл національного питання в Угорщині шляхом надання її народам «національних свобод», без права на державне відділення.
Відео: Монети Австрія / Нумізматика
Як тільки стало відомо про видання імператорського маніфесту, угорський прем`єр-міністр Векерле заявив у своїй промові в парламенті про перехід Угорщини до персональної унії з Австрією. Відкидаючи імператорський маніфест про федералізацію і вимагаючи ліквідації дуалістичної Австро-Угорщини і відомості відносин з Австрією лише до персональної унії, правлячі кола Угорщини розраховували зберегти «цілісність» угорського королівства, не дозволити сербам і хорватам, словакам, українцям і румунам вийти з-під контролю угорської олігархії.
Таким чином, видання маніфесту 16 жовтня, остання спроба запобігти розпаду Австро-Угорщини, лише виявило абсолютну політичну неспроможність її правителів і неминучість краху імперії Габсбургів. До того ж 20 жовтня після тривалого і напруженого очікування в Відні була отримана нота Вільсона, - відповідь на звернення австро-угорського уряду з проханням про мир. У цій ноті говорилося, що за останній час багато що змінилося в системі міжнародних відносин, і тепер «проста автономія» чехів, словаків і південних слов`ян уже не може бути визнана основою для майбутнього світу. Таким чином, Вільсон оголосив держави Антанти і США прихильниками звільнення народів Австро-Угорщини. На ділі ж у цьому документі мова йшла не про створення незалежних і самостійних держав, а лише про об`єднання народів Австро-Угорщини в формі Дунайської федерації. Відповідь Вільсона, фактично містив відмова від проведення мирних переговорів з існуючим австро-угорським урядом, спричинив за собою обурення в правлячих колах Австрії.
Новий уряд, який прийшов до влади в Австрії, приділило особливу увагу укладення перемир`я з країнами Антанти. 31 жовтня на скликаному в Версалі засіданні Військової ради Антанти були затверджені підготовлені його військовими експертами умови перемир`я. И 1 листопада ці умови були пред`явлені австро-угорському військовому командуванню. Відповідно до цієї угоди всі території, окуповані австро-угорською армією, повинні були бути звільнені. Німецькі військові підрозділи повинні були протягом двох тижнів покинути Австро-Угорщину. Війська Антанти отримували право вільного пересування по всій території і на всіх залізничних і водних шляхах Австрії та Угорщини під приводом «захисту народів від можливих нападів німців». 4-й параграф угоди про перемир`я надавав арміям Антанти право окупувати «ті стратегічні пункти Австро-Угорщини і в такий момент, коли і де їм це трапиться за необхідне для ведення військових дій і підтримки порядку».
Військові кораблі, а також військове спорядження австро-угорського флоту переходили в розпорядження противника. Країнам Антанти передавалася половина військового спорядження австро-угорської армії.
У той же день було наспіх скликано засідання австро-угорського коронного ради, на якому було прийнято рішення погодитися з висунутими Австро-Угорщини умовами перемир`я. 3 листопада умови капітуляції були підписані генералом фон Вебером- військове командування країн-переможниць було представлено при цьому італійським генералом П`єтро Бадольо.
Відео: Всесвітня історія. 8 клас
Незважаючи на повний розпад імперії і посилення революційних процесів, правлячі кола все ще не втрачали надії на збереження монархічного ладу. У цьому з ними було одностайно і керівництво соціал-демократичної партії. У прийнятому 30 жовтня 1918 р постанові Тимчасового національних зборів про форму правління в Австрії (документ цей був складений Карлом Реннером і професором державного права Гансом Кельзеном) не було оголошено про ліквідацію монархічного ладу. Але в страху перед загрозою «соціальних потрясінь», перед загрозою громадянської війни Тимчасові національні збори все ж змушений був піти на проголошення республіки, хоча більшість в ньому належало прихильникам збереження монархії.
В опублікованому 11 листопада 1918 р маніфесті імператор Карл заявив про своє «відмову від будь-якої участі в державних справах», але не оголосив про зречення від престолу. На наступний день на засіданні Тимчасового національних зборів Австрія була проголошена демократичною республікою. Була декларована скасування всіх привілеїв, ліквідація палати панів, австрійських «делегацій» і колишніх ландтагів. 12 листопада було оголошено про відставку глави «перехідного уряду» Ламмаша.
