Формування нової архітектури європейської безпеки як фактор, що народжується багатополярності в світі

Відео: Вихідці з РФ, як загроза європейської безпеки. 21.04.17 Радіо Свобода

У цих пропозиціях побачили, крім їхньої основної целеустановки, ознака якоїсь «лібералізації» російської зовнішньої політики, бажання заспокоїти Захід, стривожений гучним і рішучим поверненням Росії на світову політичну арену, про що із занепокоєнням заговорили після відомого виступу В. В. Путіна на конференції по безпеки в Мюнхені в лютому 2007 року. Обговорення цієї теми набуло тоді загострений характер, зокрема і в Німеччині, викликало чимало гострих і недружніх коментарів на адресу Росії. Офіційна реакція в Німеччині на ініціативу російського президента була доброзичливою, але обережною і стриманою. Керівництво ФРН, як і інших держав, які не поспішало втягуватися в конкретне обговорення, запропонувавши Москві докладно розгорнути і аргументувати свої пропозиції в додаткових роз`ясненнях по політичним і дипломатичним каналам.

Відео: С.Лавров на конференції з європейської безпеки

Такі роз`яснення пішли, в тому числі в ході міністерської конференції ОБСЄ в Гельсінкі, конференції ОБСЄ у Відні з огляду проблем в області безпеки 23 червня 2009 р на неформальній зустрічі міністрів закордонних справ країн ОБСЄ на Корфу 27-28 червень 2009 г., а також в ході численних двосторонніх зустрічі російських керівників зі своїми зарубіжними партнерами. Терехов Владислав Петрович - Надзвичайний і Повноважний Посол, заслужений працівник дипломатичної служби, професор Кафедри дипломатії МДІМВ-Університету, Однак практична переговорна робота усе ще гальмується представниками Заходу. В принципі подібна реакція не виходить за межі усталеної міжнародної практики. Підготовча робота, що передує переговорам, процес тривалий, який вимагає від усіх сторін уважного вивчення обговорюваної проблеми, пов`язаних з нею інтересів, можливих наслідків, вигод і втрат.

Відео: Чалий про європейську безпеку

Така робота тільки починається. У нинішніх умовах вироблення потенційними учасниками своїх позицій ускладнюється низкою факторів: По-перше, в Євросоюзі і НАТО немає єдиної, загальної для всіх підходу до відносин з Росією. Західне співтовариство розділене на три табори. Один з них включає держави, що мають великі економічні інтереси в Росії, стійкі політичні зв`язки, що зберігають доброзичливу в цілому атмосферу двосторонніх відносин і не обтяжені вантажем конфліктних проблем або ірраціональними упередженнями своїх політичних еліт. Вони відкриті для пошуку нових можливостей розвитку міжнародного співробітництва та зміцнення загальноєвропейської і загальносвітової безпеки. У числі цих держав Німеччина, а також Франція, Італія, Іспанія, Греція і ряд інших. До другої групи держав входять Польща і республіки Балтії, які проводять недружню щодо Росії політику, обумовлену історичною спадщиною і специфікою правлячих політичних класів, які не бажають скидати негативний баласт і шукати нові можливості для стабілізації відносин з Росією. Ворожість до Росії вони, крім того, використовують як розмінну матеріал на переговорах в рамках ЄС і НАТО, виторговуючи за деблокування в цих організаціях окремих позитивних кроків щодо нашої країни певні економічні та фінансові поступки. У ряді випадків до цих країн примикають інші колишні члени ОВД, які прийшли на зміну в кінці 1980-х років політичну орієнтацію і лише поступово повертаються до формування нормальних взаємовигідних і ефективних відносин з Росією. Дії другої групи держав контролюють і направляють США і, певною мірою, Великобританія, що утворюють ядро третьої групи і в значній мірі впливають на загальну політику блоку НАТО і ЄС. Правда, в зв`язку з рішенням США не розміщувати в Польщі і Чехії елементи третього позиційного району ПРО в стосунках США з цими країнами виник певний дисонанс, що, однак, в довгостроковому плані чи послабить їх орієнтацію на Вашингтон. Відмінності у відношенні цих груп держав до Росії визначають і характер реакції на пропозицію Д. А. Медведєва, яка варіюється від доброзичливої до негативної. По-друге, за кордоном все ще не склали остаточного чіткого уявлення про можливості та наслідки реалізації російських пропозицій. На євроатлантичному просторі давно склалася і функціонує система міжнародних союзів і об`єднань, яка регулює відносини держав регіону один з одним і їх спільні дії на міжнародній арені. Регламент їх діяльності ретельно вивірений і узгоджений з урахуванням взаємних інтересів і розглядається ними як оптимальний, незважаючи на виникаючі часом суперечності і тертя. Відпрацьована система узгоджень і взаємодії існує в рамках НАТО в сфері безпеки. Захищеність цією системою вважається ефективною і високо оцінюється членами НАТО. Наявні недоліки та збої НЕ є приводом для серйозних сумнівів на цей рахунок серед членів альянсу, і, тим більше, для виходу з цієї організації. Саме тому альянс не відчуває нестачі в бажаючих вступити в нього, а процес його розширення був результатом не тільки втягування в нього нових членів, але і їх власною наполегливою прагненням отримати такий статус. У цих умовах в країнах ЄС і НАТО поки не склалося чітке уявлення щодо того, які додаткові переваги дасть їм участь в новому договорі про європейську безпеку і дасть взагалі.

Відео: Кремль турбує європейська безпека

Швидше можна очікувати сумнівів на цей рахунок і побоювань щодо ослаблення гарантій безпеки в новій структурі. При опрацюванні на Заході російських пропозицій розгляд можливих наслідків у цій сфері, ймовірно, займе центральне місце. По-третє, дискусія на Заході навколо російських пропозицій, встигнувши лише початися, була загальмована подіями на Кавказі, викликаними нападом Грузії на Південну Осетію. На відсіч агресору західна пропаганда, в тому числі і німецька, автоматично відреагувала антиросійськи. Навіть після деякого коректування позиція ЗМІ залишилася гостро критичної і навіть ворожою нашій країні. Офіційна реакція і оцінки наступних подій також носила антиросійський характер, з нюансами, зумовленими приналежністю країни до тієї чи іншої із згаданих груп. Міжнародні відносини ФРН, німецькі аналітики, перш за все, звертають увагу на енергетику як на центральне питання російсько-німецьких відносин. Зізнається, що благополуччя Німеччини в силу об`єктивних умов на довгі роки буде залежати від безперебійних поставок російських енергоресурсів. Цей незаперечний факт диктує необхідність упорядкованого і надійної співпраці, як для ФРН, так і для Росії, зацікавленої в стійкому ринку енергоресурсів. З цього робиться висновок, що будь-які нові врегулювання в сфері безпеки не можуть і не повинні обходити енергетичну область, а включати її в якості одного з головних складових можливої домовленості. При цьому підкреслюється, що доступ російських постачальників до німецьких газорозподільних мереж повинен компенсуватися участю німецьких (та інших зарубіжних) енергетичних концернів в розробці газових ресурсів Росії. Втім, ці умови повинні забезпечуватися не тільки в разі вироблення пропонованого Росією договору, але і в переговорах про новий договір Росії з ЄС. Тому особливо вказується на необхідність формування єдиної позиції ЄС на переговорах з Росією щодо газових питань. Підвищена увага приділяється ситуації на пострадянському просторі і політиці Росії в цьому регіоні. Дискусія навколо ідеї формування нової архітектури європейської безпеки може тривати і просуватися в напрямку узгодження Паризької Хартії - 2, якщо вдасться домовитися про достатню політичному і правовому наповненні такого документа. Відбулися в ФРН парламентські вибори, що призвели до формування нової правлячої коаліції, в якій СДПН змінила ліберально-демократична партія, не віщують істотної зміни політики уряду в питаннях європейської безпеки. У Берліні вважають за краще говорити про спадкоємність зовнішньої політики, про прагнення послідовно просувати ідею широкого співробітництва на всьому євроатлантичному просторі. Майбутнє покаже, яке для цього буде потрібно час.
Увага, тільки СЬОГОДНІ!