Додаткова освіта учнів за програмою «юний турист-рятувальник». Частина 2
Основною метою будь-якого заняття з юними рятувальниками перед учнями повинна ставитися завдання оволодіння умінням оцінювати і аналізувати можливі надзвичайні ситуації, приймати грамотні рішення на дії в ситуаціях небезпечних для життя і здоров`я. При цьому викладач повинен усією своєю роботою сприяти розвитку в учнів емоційної стійкості, сміливості, рішучості, готовності до дій в умовах фізичних і психологічних перегрузок- вихованню у юних рятувальників почуття високої відповідальності за свої дії, почуття колективізму, готовності до самопожертви заради справи, заради порятунку життів інших людей - тобто тих ідеалів, які характеризують справжнього рятувальника.
Надання учнем можливості самим оцінювати складну обстановку. Приймати обгрунтовані рішення, проводити їх своєчасне уточнення, а так само рішуче і твердо проводити і реалізовувати їх вимагають від викладача великої педагогічної та методичної майстерності.
Безумовно, в короткій статті докладно розкрити всі проблеми підготовки юних рятувальників навряд чи можливо. Але і поставлених питань досить, щоб ставитися до вирішення це завдання серйозно.
Звідси випливає, що підготовка юних рятувальників повинна бути постійно в полі зору органів місцевого самоврядування, органів управління освітою та навчально-методичних центрів з цивільної оборони і надзвичайних ситуацій міста і адміністративних округів, поісковоспасательних загонів, якщо ми всерйоз хочемо зайнятися забезпеченням безпеки населення від надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу. Відпочинок в Феодосії за найкращими цінами ви знайдете на сайті
Державною програмою «Патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2006 - 2010 роки» передбачено подальший розвиток і вдосконалення організації Всеросійського дитячо-юнацького руху «Школа безпеки», вищою ланкою якого є активісти, підготовлені за навчальними програмами «Юні рятувальники» і «Юні туристи-рятувальники », а також масове туристично-краєзнавчий рух, як найбільш ефективні засоби патріотичного виховання, фізичного вдосконалення, активного відпочинку та оздоровлення, молоді.
У той же час при вирішенні проблеми навчання дітей з названим програмами виникли суперечності між;
•потребою в навчанні безпечного способу життя та професійної орієнтації молоді та відсутністю науково-обґрунтованих рекомендацій і вимог до обсягу, змісту і методики навчання вихованців ліцейських класів;• відсутністю взаємозв`язку теорії і практики навчання і не розробленістю змісту програмно-методичного забезпечення.
Виходячи з цього, ми постаралися вирішити проблему розробки програмно-методичного забезпечення процесу навчання юних рятувальників і туристів в умовах ліцейського класу.
Оздоровчо-освітні програми табору, на відміну від чисто освітніх, демократичніші, динамічні. Головне в цих програмах - не конкретні знання, вміння, а істотні компоненти особистості, що розвивається - спрямованість інтересів, Мотивація досвід спілкування і аналіз відносин до себе, людям, світу, природі- пізнання себе, самореалізація, провідні потреби, індивідуальні прояви і т.д .
Для практиків важливо здійснити вибір такої діяльності, який допоміг би позбутися від одноманітності в роботі з дітьми. Виконати це завдання, покликані програми діяльності, що реалізуються різними таборами: «Лідер», «Екологія та діти», «Від культури і спорту - до здорового способу життя», «Юний турист-рятувальник», «Юний турист-еколог», «Робінзони »,« Світ красою спасеться »,« Дитячий орден милосердя »і багато інших.
При реалізації оздоровчо-освітніх програм істотно перетворюються пропоновані дітям раніше і виникають принципово нові види спільної (колективної) і індивідуальної творчої діяльності. Очевидно, що в структурі дитячих об`єднань можуть бути використані творчі майстерні, клуби, або будь-які інші об`єднання, що сприяють групової диференціації та групової згуртованості.
Включення дітей в рятувальні та туристсько-краєзнавчі види діяльності повинно мати в своїй основі диференційований підхід. Характерною особливістю діяльності в таборі є індивідуальний підхід до кожної дитини, організація його діяльності з урахуванням можливостей і особливостей. Створюючи дітям умови для розвитку їх талантів, обдарувань, здібностей, можна визначити перспективу професійної орієнтації кожного з них, допомогти розробити програму саморозвитку.
Найважливіша проблема оздоровчо-педагогічної діяльності пліва профільного табору - проблема адаптації дітей. Протягом декількох днів діти звикають один до одного, знайомляться з фізичної та соціальної середовищем, набувають впевненість. Лагерна програма, залучаючи дітей до різних видів діяльності, може сприяти додатковій освіті кожного з них. Найбільш актуальними в зв`язку з цим стають такі завдання:
• залучення до культурних загальнолюдських цінностей;
•реалізація можливості індивідуального вибору видів і додаткової освіти дітей, розвиток на цій основі творчого потенціалу;
•створення в умах і серцях дітей «ситуації успіху», коли дитина змагається не з своїм однолітком, а з самим собою, розвиваючи різні грані своєї особистості, характеру, здібностей.
У таборі дитина опиняється в іншій ситуації: нова група, новий вид діяльності, можливість проявити себе в новій ролі і якості. Тут нова спільність однолітків і для дитини - це інше його якість (успішно проявити себе в чомусь іншому). Це додає впевненості в собі, сприяє підвищенню самооцінки самого підлітка і в очах однолітків. Розвиток комунікативних властивостей особистості, гуманних відносин - один з пріоритетів діяльності табору в розвитку особистості дитини. Вибудовуючи організаційні структури, орієнтуючись на гуманізацію відносин в колективі, слід розуміти колектив як вільне об`єднання автономних особистостей- проектувати створення ситуацій вибору, розвивати у хлопців здібності та вміння вибірать- налагодити отримання повноцінної, вичерпної інформації, необхідної дитині для його самовизначення, вибору майбутньої професії.
Організаційною формою, процедурою і способом побудови виховної системи в таборі є вибір кожною дитиною шляху розвитку, способів задоволення його нових потреб, змісту форм діяльності, педагога, групи, способів організації свого життя і т.д. Зняття вимог і заборони означає нові взаємини педагога і вихованця, де наказ і окрик виключені, зате з`являється необхідність роботи в мотиваційній сфері. Однак така взаємодія можливо лише в тому випадку, коли дитина і дорослий добре чують і розуміють один одного, зближують свої позиції, знаходять спільне рішення, яке їх одно влаштовує.
У проведених нами: навчанні в лицейском класі, таборах створюються ефективні умови для розвитку особистості кожної дитини, дорослі (педагоги додаткової освіти, рятувальники, інструктори туризму) і діти спільно вирішують, чим займатися, які створювати об`єднання, які використовувати символи і ритуали, які форми управління і самоврядування вибрати. У той же час обов`язково визначається група завдань і організаційних способів вирішення, які є базовими.
